XVI. Ќј÷≤ќЌјЋ≤«ћ
ћќ— ¬»Ќј
ѕошкр¤байте московського соц≥ал≥ста ≥ побачите московського шов≥н≥ста.
¬. Ћен≥н
Ќац≥ональн≥ ≥нтереси ћосковщини
зб≥гаютьс¤ з соц≥альними ≥нтересами московськоњ б≥дноти.
¬. Ћен≥н
Дƒайте мен≥ вичерпну книгу ≥стор≥њ народу, ≥ ¤ без великоњ помилки скажу
вам, що той народ зробить теперУ,Ц писав ≥тал≥йський ≥сторик Ѕ. аст≥льйон.
¬ичерпну Ц це не т≥льки перел≥к ≥сторичних под≥й, але анал≥з тих сил, що ц≥
под≥њ творили. ” ’’ ст. було лише к≥лька украњнц≥в, ¤к≥ розум≥ли це, та њхн≥
голоси були воланн¤м у пустел≥. ќдин з цих небагатьох пише: ДЌац≥онал≥зований
большевизм, чи радше збольшевизований нац≥онал≥зм Ц це буде щось далеко
жахлив≥ше за царат, з його Дчорною сотнеюУ. ÷е буде дика реакц≥¤ московського
народу, ображеного, побитого, обдуреного своњми мр≥¤ми панувати у св≥т≥,
перел¤каного втратою колон≥й. ÷¤ ћосковщина вже брикаЇ в утроб≥ стал≥нськ≥й.
оли народитьс¤, щойно тод≥ побачать украњнц≥ вовчий апетит того п≥вн≥чного
ДбратаУ ≥ боротьбу на житт¤ чи смертьУ474.
ћонарх≥чна ћосковщина не допускала до влади л≥берал≥в,
демократ≥в, соц≥ал≥ст≥в, ≥ т≥ боролис¤ з ур¤дом за право брати участь у
державному кер≥вництв≥. ћавпуючи Ївропейських демократ≥в, вони вимагали свободи
слова, збор≥в, сп≥лок ≥ парламенту. ћосковське поступове сусп≥льство ставилос¤
ворожо до ≥мперського ур¤ду ≥ вимагало л≥беральних реформ. ÷е породило у
немосквин≥в оману щодо його демократичност≥. Ќемосквини пов≥рили, що московська
≥нтел≥генц≥¤ демократична, ворог ус≥л¤кого утиску, гнобленн¤, отже й
нац≥онального. ”крањнська ≥нтел≥генц≥¤ пов≥рила, що московська демократ≥¤ щиро
прихильна до боротьби ”крањни за своњ права. ÷¤ безп≥дставна, некритична
украњнська в≥ра була непохитною, наче п≥д г≥пнозом. √олос≥в незадурманених
украњнц≥в, ¤к напр. ћ. ћ≥хновського, ƒ. ƒонцова не хот≥ли слухати. Ќай¤скрав≥ш≥
ви¤ви шов≥н≥зму московськоњ Ддемократ≥њУ не в≥дкривали очей заг≥пнотизованим
украњнським москволюбам. √≥пноз великих сл≥в був сильн≥ший за факти.
” березн≥ 1905 р. з≥бравс¤ в ѕетербурз≥ зТњзд журнал≥ст≥в
вс≥Їњ ≥мпер≥њ, щоб виробити сп≥льну тактику боротьби за конституц≥ю. ”крањнськ≥
журнал≥сти влаштовували щоденн≥ окрем≥ наради журнал≥ст≥в-немосквин≥в, запропонували
зТњздов≥ ухвалити вимогу до ур¤ду визнати немосковським народам ≥мпер≥њ
однаков≥ з москвинами права щодо культурного, нац≥онального житт¤, зокрема
право вживати своњх мов у громадському житт≥. «Тњзд не захот≥в нав≥ть
обговорювати ту вимогу475. “овариство московськоњ прогресивноњ
≥нтел≥генц≥њ ДЋига просвещени¤У на своЇму зТњзд≥ 1908 р. ухвалило б≥льш≥стю
голос≥в протест проти запровадженн¤ украњнськоњ мови в початкових (лише в
початкових) школах в ”крањн≥... Дз огл¤ду на безпеку ≥ ц≥л≥сть ≥мпер≥њУ Ц ¤к
записано в ухвал≥. ѕисьменник ≤. “ургенЇв був украњножером, ≥ то ницим, бо своЇ
украњножерство приховував за личиною л≥беральноњ балаканини476.
Ћ≥беральний письменник ≤. јксаков вимагав в≥д ур¤ду заслати ѕ. ул≥ша до —иб≥ру
за те, що той складав словник украњнськоњ мови та перекладав —в. ™вангел≥Ї
украњнською мовою, ≥ взагал≥ за те, що писав ≥ видавав украњнською мовою. Ќицим
украњножером був ≥ божок московськоњ Ддемократ≥њУ ¬. ЅЇл≥нський, чињ сповнен≥
ненавист≥ характеристики “араса Ўевченка ≥ ДхохловУ ми вже цитували. ¬ираз: ДЌе
было, нет и быть не может никакого украинского ¤зыкаУ ¬алуЇв позичив у л≥берала
ћ. остомарова, ¤кий висловивс¤ так про украњномовну наукову л≥тературу, хоч
був в≥н нап≥вмосквин (мати Ц украњнка), написав книжку про разючу р≥зницю м≥ж
украњнцем ≥ москвином477 та про всесловТ¤нську союзну державу з
повноправною ”крањною478 ≥ заснував украњнське Д ирило-ћефод≥Ївське
ЅратствоУ. јле коли польський письменник (украњнського роду) ‘ранц ƒух≥нський
(1817Ц1893) науково дов≥в аз≥йське походженн¤ москвин≥в, то ћ. остомаров дуже
обуривс¤, ≥ не зм≥гши науково заперечити його довод≥в, гостро ла¤в його в
часописах.
Ћ≥берал, професор ћ. ѕогод≥н писав, що Їдиним м≥рилом
вартост≥ московськоњ ≥мперськоњ пол≥тики мусить бути могутн≥сть та непод≥льн≥сть
≥мпер≥њ, а не ≥нтереси та потреби населенн¤. “ому-то в ”крањн≥ все, що виходить
поза меж≥ гопака ≥ народноњ п≥сн≥, Ї шк≥дливим московськ≥й ≥мпер≥њ, ≥ тому це
треба нищитиУ479. ѕров≥дник московських соц≥ал≥ст≥в √. ѕлЇханов теж
не уникнув украњножерства. …ого близький при¤тель пише: Д√. ѕлЇханов був
великим патр≥отом до глибини душ≥. ¬≥н мр≥¤в про велику московську
соц≥ал≥стичну ≥мпер≥ю ≥ ставив њњ понад усе. —епаратист≥в люто ненавид≥в. Ѕув
запеклим ДединонеделимцемУ ≥ асим≥л¤тором. ѕол¤к≥в ненавид≥в за њхн≥й польський
патр≥отизм ≥ вимагав в≥д них, щоб вони були московськими патр≥отами. Ѕув
запеклим украњножером. Ќац≥онально св≥домих украњнц≥в, а надто “. Ўевченка
ненавид≥в значно лют≥ше, н≥ж найб≥льший украњножер, монарх≥ст ћ. атков, що
н≥коли не забуде ≥ не простить “. Ўевченков≥ те, що той писав: Д«наю московську
мову, але не хочу нею розмовл¤тиУ480.
ќдин з найближчих при¤тел≥в Ћен≥на писав: Д¬. ≤. Ћен≥н
був москвином з голови до н≥г. ¬≥н був уособленн¤м ћосковщини. «нав њњ глибоко
≥ в≥дчував њњ глибоко. ’оч ≥ був довг≥ роки на ем≥грац≥њ, проте в≥д нього
завжди московським духом в≥¤ло. оли в≥н жив у раков≥, то часто њздив до
рос≥йсько-австр≥йського кордону Дковтнути ¤комога б≥льше московського пов≥тр¤У481.
Ќ. рупська додаЇ: Дћи тут у раков≥ обоЇ дуже тужимо за р≥дною ћосковщиною.
¬олод¤ Ї великим московським нац≥онал≥стом. ¬≥н не хоче ≥ гл¤нути на картини
польських художник≥в, але каталог “рет¤ковськоњ галерењ захоплюЇ його годинами.
¬≥н зголодн≥в за московською л≥тературою. Ћ. “олстого, ќ. ѕушк≥на ≥ все з
московськоњ л≥тератури, що њњ ми тут можемо знайти, ¬олод¤ читаЇ ≥ перечитуЇ
дес¤тки раз≥вУ482. ¬. Ћен≥н писав: Д„и почутт¤ нашоњ нац≥ональноњ
гордост≥ Ї чуже нам, московським пролетар¤м? ясна р≥ч, що не чуже. ћи,
московськ≥ пролетар≥, любимо нашу р≥дну ћосковщину, нашу р≥дну московську мовуУ483.
≤ справд≥, любив московську мову, протестував проти њњ засм≥ченн¤: Дћи
спотворюЇмо московську мову. ћи вживаЇмо чуж≥ слова зовс≥м без потреби. „ому
кажемо ДдефектыУ, коли можна сказати ДнедочетыУ, ДнедостаткиУ, ДпробелыУ? ћожна
простити малописьменн≥й людин≥, що вона вживаЇ чуж≥ слова, ¤ких навчилас¤ з
газет, ≥ добре не розум≥Ї њхнього значенн¤. јле не можна простити цього нашим
письменникам. ¬же час проголосити в≥йну тим, хто вживаЇ в московськ≥й мов≥ чуж≥
слова. ћене чорти хапають, коли ¤ читаю в наших газетах чуж≥ словаУ484.
«а таку саму Дчистоту украинского ¤зыкаУ ћосковщина вигубила вс≥х украњнських
академ≥к≥в-мовознавц≥в, ≥ в≥дтод≥ дбати про чистоту украњнськоњ мови Ц
Дбуржуазный национализмУ. ј от чистота московськоњ мови Ц це соц≥ал≥стичний
≥нтернац≥онал≥зм.
¬. Ћен≥н, вихвал¤ючи московську л≥тературу, надавав њй
вагу св≥товоњ ≥ не викидав з нењ жодного письменника, хоч би й ворожого
соц≥ал≥змов≥, ¤к преславного шов≥н≥ста ќ. ѕушк≥на, ¤кого п≥дносив на небесну
височ≥нь. ћосквини вс≥х пол≥тичних переконань побачили, що Ћен≥н п≥д личиною
≥нтернац≥онал≥стичних гасел фактично в≥дбудовуЇ московську ≥мпер≥ю. “им-то коли
в≥н наказав (28 с≥чн¤ 1918 р.) в≥дбудувати московську (перезвану на ДкраснуюУ)
арм≥ю ≥ закликав царських генерал≥в та оф≥цер≥в вступати до нењ, то прийшло њх
понад 30 тис¤ч на чол≥ з генералом ј. Ѕрус≥ловим. «а перших 10 рок≥в ≥снуванн¤
червоноњ арм≥њ понад 75 % командир≥в були царськ≥ оф≥цери ≥ генерали, разом з≥
своњм генштабом485. «авд¤ки њм ур¤д Ћен≥на зм≥г в≥дновити обовТ¤зкову в≥йськову повинн≥сть уже 29
травн¤ 1918 р. ≥ тим в≥дбудувати ≥мперське в≥йсько, ¤ке дуже скоро
загнало назад до ≥мпер≥њ усамост≥йнен≥ народи. “≥ генерали, ¤к≥ не розум≥ли
нам≥ру ¬. Ћен≥на ≥ воювали його Ц олчак, ƒен≥к≥н, ёденич, ¬рангель та ≥нш≥
п≥зн≥ше побачили свою помилку ≥ ка¤лис¤ (ƒен≥к≥н назвав свою й ≥нших б≥лих
генерал≥в в≥йну з червоною арм≥Їю траг≥чним непорозум≥нн¤м)486.
” вс≥х москвин≥в: монарх≥ст≥в ≥ соц≥ал≥ст≥в, прогресист≥в
≥ реакц≥онер≥в, аристократ≥в ≥ мужик≥в слово Д–осси¤У викликаЇ образ величезноњ
≥мпер≥њ, де пануЇ все московське. «м≥на назв: цар Ц диктатор, монарх≥¤ Ц
республ≥ка, буржуазний Ц соц≥ал≥стичний ≥ т. п. не зм≥нила н≥чого в ≥мпер≥њ,
кр≥м ос≥б та терм≥н≥в. ÷е ≥ п≥дтверджують московськ≥ монарх≥чн≥ ем≥гранти:
Д ому з нас, монарх≥ст≥в, могла прийти 1917 р. до голови думка, що
≥нтернац≥онал≥сти, антидержавники, б≥льшовики закладуть основи справд≥ глибоко
нац≥ональноњ, московськоњ, ≥мперськоњ влади в жовтн≥ 1917 року?У487.
Д«руйнувавши двор¤нську ≥мпер≥ю, б≥льшовики негайно почали в≥дбудовувати
пролетарську, але московську ж ≥мпер≥ю. ≤ в цьому вони ви¤вили величезну
енерг≥ю, посл≥довн≥сть ≥ ди¤вольську винах≥длив≥сть. Ќайбезсоромн≥ша демагог≥¤,
найп≥дл≥ше ошуканство, найцин≥чн≥ша брехн¤, найкривав≥ша жорсток≥сть Ц це було
њхн≥ми способами ≥ засобами. ¬они залили всю ≥мпер≥ю кровТю, довели њњ до
жахлив≥шого здичав≥нн¤, але... московську ≥мпер≥ю в≥дбудували. ¬≥д ƒн≥стра по
“ихий океан, в≥д ѕ≥вн≥чного Ћьодовитого океану до п≥вденного јфган≥стануУ488.
Д¬≥д хвилини, коли Драд¤нськаУ влада вр¤тувала нашу ≥мпер≥ю в≥д розвалу, вс≥
обвинувачуванн¤ проти рад¤нськоњ влади не мають жодноњ ваги. ¬она, спираючись
на м≥жнародну б≥дноту та на јз≥ю, продовжуЇ Ц не старим ≥мпер≥ал≥змом, а новим
мирним шл¤хом Ц стару, московську, ≥сторичну, традиц≥йну,
нац≥онально-державницьку пол≥тику. “уреччина, ѕерс≥¤, Ѕухара, јфган≥стан Ц це
шл¤х до ≤нд≥њ, запов≥даний ще ѕетром ≤. ћосковщина започаткувала в жовтн≥ 1917
року нову, можливо, величн≥шу за стару, добу своЇњ ≥стор≥њУ489.
Д—аме житт¤ змусило б≥льшовик≥в в≥дбудувати московську ≥мпер≥ю, що була
розпалас¤ на окрем≥ держави. ќтже, кожний московський патр≥от без р≥зниц≥
пол≥тичних погл¤д≥в мусить вдома ≥ в ем≥грац≥њ п≥дтримувати рад¤нську владу,
байдуже з ¤ких людей вона складаЇтьс¤, чи хто стоњть на чол≥ њњУ490.
Д÷е траг≥чне непорозум≥нн¤ Ц вважати революц≥ю 1917 р. не нац≥онально
московською. “епер рад¤нська влада Ц ≥ лише вона Ц зможе зм≥цнити нашу ≥мпер≥ю
та њњ м≥жнародну повагу. Ѕ≥льшовизм з його ≥нтернац≥ональними впливами та з
усепроникливими звТ¤зками стаЇ тепер могутн≥м знар¤дд¤м м≥жнародноњ пол≥тики
ћосковщини. ќтже, справд≥ сл≥пими ≥ глухими Ї т≥ наш≥ антиб≥льшовики, ¤к≥
хочуть позбавити нашу батьк≥вщину того знар¤дд¤У491. Дћинули т≥
часи, коли московськ≥ комун≥сти служили ≤≤≤ ≤нтернац≥оналов≥. “епер ≤≤≤
≤нтернац≥онал став знар¤дд¤м Ц ≥ дуже сильним Ц ћосковщини в боротьб≥ за
московськ≥ нац≥ональн≥ ≥нтереси. ≤рон≥Їю дол≥ або може безсторонн≥м ≥
непомильним присудом ≥стор≥њ московськ≥ нац≥онально-державн≥ потреби може
захищати тепер не ћосква Ц ≤≤≤ –им, але ћосква Ц ≤≤≤ ≤нтернац≥онал. “епер
нав≥ть пол≥тичн≥ сл≥пц≥ вже бачать, що ДсоветыУ Ї найв≥дпов≥дн≥ша форма
державного ладу нашоњ ≥мпер≥њУ492. ћосковськ≥ ем≥гранти-монарх≥сти
визнали, що ДћайбутнЇ нашоњ ≥мпер≥њ Ї не в розвален≥й ћоскв≥ Ц ≤≤≤ –им≥, але в
ћоскв≥ Ц ≤≤≤ ≤нтернац≥онал≥. Ѕ≥льшовизм Ц це справжн¤ основа майбутньоњ
московськоњ великодержавноњ ≥ наскр≥зь нац≥ональноњ влади. “е, що тепер
рад¤нська влада н≥би визнаЇ принцип самовизначенн¤ народ≥в —–—–, Ї лише вимушена
обставинами, порожн¤, не зобовТ¤зуюча њх балаканина. Ќаших же, московських
ем≥грант≥в, нац≥онально-державницьким обовТ¤зком Ї визнавати ≥ п≥дтримувати тут
за кордоном вс≥ма доступними нам способами рад¤нську владуУ493.
Дћ≥стика держави Ї правдива ≥ глибока. „и ж не вона розкрилас¤ ≥ розкриваЇтьс¤
в усьому, що робитьс¤ в тепер≥шн≥й московськ≥й ≥мпер≥њ? „и ж не робитьс¤ з
ћоскви столиц¤ св≥тового ≤≤≤ ≤нтернац≥оналу, а з московського мужика Ц пана
дол≥ св≥товоњ культури?У494.
≈м≥грант у ѕариж≥, запеклий монарх≥ст ≥ украњножер
Їпископ ™влог≥й оф≥ц≥йно визнав Драд¤нськуУ владу за нац≥ональну московську ≥
закликав ус≥х московських ем≥грант≥в визнати њњ за законну ≥ молитис¤ за нењ495.
ћосковськ≥ ем≥гранти-соц≥ал≥сти пишуть: ДЅ≥льшовики зробили багато злочин≥в,
кр≥м найголовн≥шого Ц вони не розчленували московськоњ ≥мпер≥њУ496.
Ќа њхню думку, безприкладне в ≥стор≥њ винищенн¤ 15 м≥льйон≥в украњнц≥в не Ї
завеликим злочином, а радше патр≥отичним дос¤гненн¤м. —правд≥, вс≥ московськ≥
закордонн≥ часописи заперечували, що голод 1933 року в ”крањн≥ ћосковщина
вчинила навмисне ≥ планово. ≈м≥грант, монарх≥ст ≥ украњножер, що активно
поборював рад¤нську владу, писав: Д…. —тал≥н виконуЇ московську нац≥ональну
м≥с≥ю: в≥н в≥дбудовуЇ ≥ зм≥цнюЇ нашу ≥мпер≥юУ497. √олова соц≥ал≥стичного
≥мперського ур¤ду, що ледве вр¤тувавс¤, вт≥кши 1917 р. за кордон, писав:
Дѕрофесор ѕ. ћ≥люков учив нас, що московська ≥мпер≥¤ Ї географ≥чним хребтом
св≥товоњ ≥мпер≥њ ≥ тому мусить ≥снувати в ус≥й њњ могутност≥ ≥ розлогост≥,
байдуже хто ≥ ¤к нею править. ј зв≥дси його запов≥т нам Ц берегти непод≥льн≥сть
≥ силу нашоњ ≥мпер≥њ б≥льше, ¤к свого ока, байдуже, ¤к наша ≥мпер≥¤ називаЇтьс¤
≥ хто нею править. ≤ це Ц беззастережно, догматично ≥ до останього подиху
нашого. ¬ол≥Їмо кривавого деспота, н≥ж розвалу ≥мпер≥њУ498. ≤нший
ворог рад¤нськоњ влади за кордоном визнавав: Д—овЇт≥зац≥¤ земель —–—–,
заселених немосквинами, Ї водночас ≥ омосковленн¤ тих земель. ј федерац≥¤ њх у
—–—– Ц це лише зас≥б зм≥цнити непод≥льн≥сть нашоњ ≥мпер≥њУ499, а
повернувшись до —–—–, написав роман про ≤вана √розного, за цей нац≥онал≥стичний
(нав≥ть монарх≥чний) роман соц≥ал≥стичний ур¤д щедро винагородив письменника.
” ’≤’ ст. вс≥ словТ¤ни були поневолен≥ несловТ¤нськими
державами: болгари Ц “уреччиною, серби, словаки, чехи Ц јвстр≥Їю, пол¤ки,
украњнц≥ Ц ћосковщиною, Ќ≥меччиною. ћосквин≥в уважали за словТ¤н, вони мали
велику ≥мпер≥ю, ≥ природно мал≥ балканськ≥ словТ¤нськ≥ народи спод≥валис¤, що
ћосковщина допоможе њм визволитис¤. “ак зародилос¤ у них москволюбство, а з
нього ≥де¤ державного обТЇднанн¤ вс≥х словТ¤н п≥д проводом ћосковщини.
¬икористовуючи таке ставленн¤ балканських словТ¤н, москвини, що назвали себе
словТ¤ноф≥лами, почали закладати ≥деолог≥чн≥ засади панслав≥зму. ќснови
ф≥лософськ≥ належать ¬. ≥р≥Ївському, ≥сторичн≥ Ц . јксакову, пол≥тичн≥ Ц ≤.
јксакову, богословськ≥ Ц ј. ’ом¤кову та ё. —амар≥ну. “а це був не панслав≥зм, а
панмосков≥зм у личин≥ словТ¤нолюбськоњ балаканини. ќ. ѕушк≥н мимох≥ть розкрив
цей московський п≥дступ, кажучи: Д—ловТ¤нськ≥ р≥чки з≥ллютьс¤ в московському
мор≥У.
ћосковськ≥ ≥сторики та пол≥тики —–—– вважали до 1935 року
≥деолог≥ю монарх≥чних словТ¤ноф≥л≥в реакц≥йною, то б≥льше, й . ћаркс визнав њњ
за таку. јле по 1935 р. москвини зм≥нили цей св≥й погл¤д на ц≥лковито
протилежний. ≤сторики ЌЇчк≥на, Ќ≥к≥т≥н, —≥доров, ѕ≥чет визнали стару монарх≥чну
≥деолог≥ю за прогресивну, демократичну ≥ запозичили њњ без жодних застережень.
” св≥тл≥ цього вигл¤даЇ символ≥чно воскрес≥нн¤ в —–—– монарх≥чного ѕетра
¬алуЇва (1814Ц1890 рр.) в особ≥ ёр≥¤ ¬алуЇва, ¤кий у к≥лькох журналах широко
пропагував Дновую –оссиюУ (а не —–—–). ÷ей ДдемократичнийУ ёр≥й ¬алуЇв
п≥дтвердив слово в слово догму свого монарх≥чного дв≥йника ѕетра ¬алуЇва, що
Дне было, нет, и быть не может никакой ”краиныУ. Ћише навчений г≥рким досв≥дом
украњнськоњ прочуханки 1917Ц 1922 рок≥в, повторив ту московську догму не у
в≥дверто монарх≥чн≥й форм≥, а в удосконален≥й соц≥ал≥стичн≥й: Дзлитт¤ вс≥х
нац≥й в однуУ. ≤ монарх≥чний ѕетро поблагословив ДдемократичногоУ ёр≥¤ рукою јЌ
—–—–. ¬она видала у 150-р≥чницю народженн¤ (1964 р.) дв≥ книги щоденника ѕетра
¬алуЇва, щоби в≥дзначити Дполезную де¤тельностьУ того ворога соц≥ал≥зму ≥
мазепинц≥в. јле все ж таки ѕетро ¬алуЇв дозволив Ѕ. √р≥нченков≥ видати його
тв≥р ДЌац≥ональна й ≥нтернац≥ональна ≥де¤У, а Ддемократичн≥У ёр≥њ ¬алуЇви не
дозволили перевидати цю саму розв≥дку Ѕ. √р≥нченка, хоч в≥н писав у н≥й проти
в≥докремленн¤ ”крањни в≥д ћосковщини. Ќе дозвол¤ли аж до 1968 року перевидати
(друкований 1907 року) Д—ловник украњнськоњ мовиУ Ѕ. √р≥нченка. Ќац≥ональна
Їдн≥сть москвин≥в, коли ходить про ≥снуванн¤, непод≥льн≥сть њхньоњ ≥мпер≥њ Ц
направду повчальна.
«а украњнсько-московськоњ в≥йни 1917Ц1922 рр. вс≥
москвини (≥ Їврењ) р≥зних пол≥тичних переконань ≥ сусп≥льного стану сп≥льно
допомагали рад¤нськ≥й влад≥ завойовувати ”крањну. оли роб≥тники кињвського
ДјрсеналуУ, московськ≥ б≥льшовики, вчинили 29 с≥чн¤ 1918 р. збройну спробу
повалити ур¤д ”Ќ–, то кињвськ≥ москвини, монарх≥сти ≥ кап≥тал≥сти активно
допомагали њм500, хоч знали, що та рад¤нська влада розстр≥люЇ монарх≥ст≥в
≥ кап≥тал≥ст≥в. оли п≥д≥йшла 31 серпн¤ 1919 р. до иЇва арм≥¤ ƒен≥к≥на,
кињвськ≥ московськ≥ соц≥ал≥сти ≥ б≥льшовики (а ƒен≥к≥н воював проти
б≥льшовик≥в) допомагали йому захопити нашу столицю, доки њњ не захопили
украњнц≥. оли азербайджанц≥ повстали 18 березн¤ 1918 р. в Ѕаку, щоб скинути
рад¤нську владу, бакинськ≥ москвини, в≥д монарх≥ст≥в до анарх≥ст≥в, обТЇдналис¤
≥ билис¤ проти ДсепаратистовУ501. “ак само вс≥ москвини, в≥д
монарх≥ст≥в до анарх≥ст≥в, створили в ”крањн≥ Д—оюз возрождени¤ –оссииУ, щоби
сп≥льними силами повалити украњнську владу ≥ вигубити Дизменников, петлюровцевУ502.
¬инищували украњнц≥в також московськ≥ роб≥тники та
сел¤ни. ўоб скорити ”крањну голодомором, ћосковщина вислала 14 с≥чн¤ 1933 р. на
”крањну 30 тис¤ч своњх роб≥тник≥в та сел¤н. ¬они забирали нав≥ть з хат≥в
украњнських б≥дн¤к≥в останню жменьку зерна, хоч бачили, що д≥ти вже мерли з
голоду. ћосковськ≥ м≥л≥ц≥онери у м≥стах в≥дбирали у нап≥вмертвоњ з голоду
украњнськоњ сел¤нки буханку хл≥ба, що њњ вона несла своњм голодним д≥т¤м. якби
т≥ москвини Ц прост≥ роб≥тники й сел¤ни ≥ не прагнули сам≥ вбивати Дпрокл¤тых
хахловУ, то вони знайшли би тис¤ч≥ способ≥в лишити голодним д≥т¤м останню
крихту хл≥ба. ј вони ще й знущалис¤, били тих п≥вмерц≥в. ћосковський ур¤д —–—–
не заборон¤в своњм сел¤нам у ћосковщин≥ продавати украњнц¤м хл≥б. “а коли
голодн≥ украњнц≥ приходили до ћосковщини купити (не просити) хл≥ба, то
московськ≥ сел¤ни з ненавистю, прокл¤тт¤ми, глумом гнали ки¤ми тих нещасних.
ўе 1918 року —тал≥н з≥знававс¤: Д«аселен≥ украњнц¤ми,
чеченц¤ми, ≥нгушами, киргизами, башкирами, татарами земл≥ стали базою
контрреволюц≥њ. Ѕазою ж революц≥њ була ћосковщина, бо вона була нац≥онально
Їдиною. Ќа заклик рад¤нського ур¤ду ≥ парт≥њ б≥льшовик≥в воювати контрреволюц≥ю
немосковських земель зголосилос¤ в ћосковщин≥ охочих на к≥лька див≥з≥й.
ѕоповненн¤ московсько-украњнського фронту добровольц¤ми з ѕетрограда, ћоскви,
≤ваново-¬ознЇсЇнська, “вЇр≥ та ≥нших московських м≥ст вр¤тувало той фронт в≥д
нашоњ поразкиУ503. Ќемосквини —–—– виступили проти ≥мпер≥њ ≥ 1941
року. ¬они здавалис¤ до н≥мецького полону не сотн¤ми, не полками, а ц≥лими
див≥з≥¤ми. «а к≥лька лише м≥с¤ц≥в здалос¤ понад пТ¤ть м≥льйон≥в Ц б≥льше, н≥ж
арм≥њ ‘ранц≥њ, јнгл≥њ та —Ўј разом. јле й москвини захиталис¤: боронити ту
владу, ¤ка проголосила ≥нтернац≥онал≥зм, визнала немосквинам ≥мпер≥њ право на
Дсамоопределение вплоть до отделени¤У, тобто розвал ≥мпер≥њ, а отже, втрату
легкого хл≥ба в колон≥¤х ≥ поверненн¤ Дна родинуУ, на голодн≥ харч≥? ≤
московський народ захитавс¤. ”р¤д —–—– скинув тимчасово свою соц≥ал≥стичну
личину, у пропаганд≥ запанував гол≥с≥нький тис¤чав≥дсотковий московський
нац≥онал≥зм. «ам≥сть слова ДсоветскийУ, запанувало ДрусскийУ. « назви
≥мперськоњ арм≥њ викинули прикметник ДчервонаУ ≥ не зам≥нили на Друсска¤У, бо планували
приЇднати по в≥йн≥ ѕольщу, –умун≥ю, ћад¤рщину, „ех≥ю, —ловаччину, Ѕолгар≥ю,
—ерб≥ю, ’орват≥ю. ќтже, треба було ще ховати московськ≥ ≥кла п≥д ДсоветскийУ
оч≥пок. ќф≥церам ћосковщина повернула стар≥ царськ≥ Дчины и орденаУ та
прив≥лењ, стару царську ун≥форму, навмисне не зм≥нюючи, нав≥ть погони.
ѕовернула ≥ стару прис¤гу. ј —тал≥н закликав москвин≥в: хай надихають вас у ц≥й
в≥йн≥ мужн≥ образи наших великих предк≥в: ќ. Ќевського, ƒ. ƒонського, .
ћ≥н≥на, ƒ. ѕожарського, ќ. —уворова, ћ. утузова. ѕро . ћаркса, нав≥ть про ¬.
Ћен≥на, про соц≥ал≥зм, роб≥тничий ≥нтернац≥онал Ц жодного слова. ≤ московський
народ вхопивс¤ до зброњ. Ќ≥мецьке в≥йсько пройшло ”крањну ≥ аж до ¬олги за
к≥лька м≥с¤ц≥в. ” ћосковщин≥ дал≥ ћоскви не посунулос¤. —в¤ткуючи перемогу, —тал≥н
виголосив 24 травн¤ 1945 р. тост за Двеликий, ведущий русский народУ, ¤кий, не
зважаючи на вс≥ хиби рад¤нськоњ влади, щиро п≥дтримав њњ п≥д час в≥йни.
ћосковськ≥ ем≥гранти-нац≥онал≥сти заснували в Ќ≥меччин≥
антикомун≥стичний ДЌац≥онально-“рудовий —оюзУ (Ќ“—). …ого завданн¤м ≥ метою
було р¤тувати —–—– в≥д под≥лу на незалежн≥ нац≥ональн≥ держави, тобто те саме,
що й ур¤ду —–—–. ќдним з завдань Ќ“— Ї нищити пол≥тично й ф≥зично
антирад¤нських ем≥грант≥в. Ќ“— вихвал¤Ї нац≥ональну пол≥тику комун≥стичного ур¤ду
—–—–, поширюЇ серед ем≥грант≥в ухвали ѕ–— про завмиранн¤ нац≥ональних мов ≥
злитт¤ вс≥х народ≥в —–—– в одномовну, непод≥льну московську ≥мпер≥ю504.
оли украњнськ≥ ем≥гранти заходилис¤ ставити памТ¤тник
¬еликому “арасов≥ у ¬ашингтон≥, вс≥ московськ≥ ем≥гранти використали вс≥
впливи, щоб не допустити цього, њм таЇмно допомагало посольство —–—– та
представництво —–—– в ќќЌ. оли протид≥¤ не вдалас¤, московськ≥ ем≥гранти
писали: ДѕамТ¤тник “. Ўевченков≥ у ¬ашингтон≥ ≥ водночас в≥дсутн≥сть там
памТ¤тник≥в московським поетам чи письменникам Ц це шов≥н≥стичний вибрик
украњнц≥в супроти московського народу, це зневага московськоњ культури505.
ћосковськ≥ ем≥гранти-соц≥ал≥сти ухвалили 1947 року так≥
засади перебудови —–—–:
1) народи —–—– мають скласти одну московську ≥мпер≥ю;
2) державною ≥ обовТ¤зковою маЇ бути лише московська† мова;
3) немосковських мов дозвол¤Їтьс¤ навчати на
немосковських земл¤х лише з дозволу ≥ за програмою ≥мперського ур¤ду;
4) мовою викладанн¤ в ус≥х без вин¤тку школах ≥мпер≥њ маЇ
бути московська мова;
5) культури немосковських народ≥в ≥мпер≥њ мус¤ть бути
складовими частинами московськоњ культури;
6) немосковськ≥ народи можуть мати своЇ м≥сцеве
самоуправл≥нн¤, але лише в межах ≥мперських закон≥в ≥ п≥д нагл¤дом ≥мперського
ур¤ду506.
–озумний н≥мець писав: Д оли москвини з причин пол≥тичноњ
доц≥льност≥ в≥дкинуть свою соц≥ал≥стичну балаканину ≥ позм≥нюють назви, то
н≥чог≥с≥нько не зм≥нитьс¤ в≥д того в московськ≥й ≥мпер≥њ507. ≤
московськ≥ ем≥гранти п≥дтверджують це. ѓхн≥ часописи в≥дверто пишуть, що Днова¤
–осси¤У н≥чого не зм≥нить в —–—– п≥сл¤ рад¤нськоњ влади, кр≥м назв: Дсоветска¤У
зам≥н¤ть на Ддемократическа¤У. ≤ не лише м≥льйони москволюб≥в у св≥т≥
в≥татимуть: Дƒа здравствует демократическа¤ –осси¤У, але й нањвн≥ украњнц≥
(натовп украњнц≥в б≥л¤ будинку ћ. √рушевського вигукував 1917 року: Д—лава
”крањн≥!У. ћ. √рушевський з ганку њм в≥дпов≥дав: Д’ай живе демократична –ос≥¤У)508.
ћосковська Ддемократ≥¤У проголосила догму, що вихвал¤ти
московську культуру Ц це пролетарський ≥нтернац≥онал≥зм, визнавати культуру
немосковських народ≥в —–—– Ц це буржуазний нац≥онал≥зм, а шанувати культуру
≥нших народ≥в св≥ту Ц це безр≥дний космопол≥тизм509. ѕрикриваючись
личиною ДдоповненьУ, ДуточненьУ, ДрозвиткуУ, москвини ірунтовно переробили
марксизм, пристосовуючи його до потреб московськоњ ≥мпер≥њ, московського
нац≥онал≥зму. Ўк≥дливих ћосковщин≥ ћарксових думок не друкують нав≥ть у
ДповнихУ зб≥рках його твор≥в. ћ. ѕокровський написав ≥стор≥ю московськоњ
≥мпер≥њ з класовоњ, марксистськоњ точки зору. ћарксистська ѕ–— визнала 1934 р.
його тв≥р помилковим ≥ шк≥дливим, наказала написати з погл¤ду московського
нац≥онал≥стичного. «окрема, вказали авторов≥, що опричники ≤вана IV захищали
народн≥ ≥нтереси, а ≤ван IV був прогресивним царем. ¬еликим полумТ¤м розгор≥лас¤
(1947Ц1952 рр.) божев≥льна глориф≥кац≥¤ всього московського. «робили з москвина
надлюдину, Їдиного творц¤ вс≥Їњ св≥товоњ культури, пров≥дником усього св≥ту.
“вердили, що винайшов рад≥о не √. ћаркон≥, а ≤. ѕопов; парову машину не ƒж.
¬атт, а ≤. ѕолзунов; закон незнищенност≥ матер≥њ не ј. ЋавуазьЇ, а ћ.
Ћомоносов; електричну лампочку не “. ≈д≥сон, а ¬. Ћод≥чЇв; вольтову дугу не √.
ƒев≥, а ¬. ѕетров510. “елебаченн¤, мовл¤в, винайшов 1922 р. —.
атаЇв511. ѕ≥дводний човен збудував ще 1718 року ™. Ќ≥конов512,
а не голландець . ¬ан-ƒребель 1960 року ≥ т. д. Дѕередовыми, ведущимиУ
москвини зображувалис¤ ≥ в ф≥лософ≥њ: ћ. Ћомоносов, ќ. –ад≥щЇв, ќ. √ерцен, ћ.
ƒобролюбов, ћ. „ернишевський, ≥ звичайно ж, Ћен≥н, —тал≥н. ј що њхн≥х
ф≥лософських твор≥в не знайти н≥де, то вони, бач, Дкритично осмислювалиУ
Ївропейських ф≥лософ≥в. Ћен≥н Ц Днайвище дос¤гненн¤ св≥товоњ ф≥лософ≥њУ513,
ДЅагатюща московська мова Ї невичерпним джерелом вс≥х мов не лише в —–—–, а й
за його межами514, Дћосковська мова не Ї звичайною мовою. ¬она безперечно
буде мовою св≥товоњ рад¤нськоњ республ≥ки. Ќауковц≥, що не знають московськоњ
мови, не Ї науковц¤миУ515. Дћосковська мова обТЇднуЇ пролетар≥ат
ус≥х народ≥в, ≥ тому Ї зброЇю проти вс≥х форм кап≥тал≥стичного утиску, отже, ≥
утиску нац≥онального. «акривати оч≥ на цю роль московськоњ мови Ц це збоченн¤ в
болото буржуазного нац≥онал≥зму. Ѕуржуазн≥ нац≥онал≥сти в окремих республ≥ках
—–—– виступають проти рад¤нськоњ влади п≥д прапором оборони нац≥ональних
культур народ≥в —–—–. —праву московськоњ мови у тих республ≥ках вони
перетворюють в прапор боротьби проти рад¤нськоњ влади, граючись на забобонах
сел¤нства, виставл¤ючи себе Їдиними оборонц¤ми нац≥ональних культур. ј чому
вони мовчать про те, що немосковськ≥ народи сам≥ вимагають, щоб школа навчала
њхн≥х д≥тей московськоњ мови. “≥ народи сам≥ кажуть, що незнанн¤ московськоњ
мови було б культурним самогубством њхн≥х д≥тей, бо ж найбагатша у св≥т≥
наукова л≥тература друкуЇтьс¤ московською мовоюУ516. ј московська
найвища наукова установа не посоромилас¤ твердити про Двеличезний вплив на “.
Ўевченка ¬. ЅЇл≥нського, ћ. „ернишевського, ћ. ƒобролюбоваУ517 Ц
тобто 4-р≥чний ћ. ƒобролюбов (нар. 1836 р.) та 12-р≥чний ћ. „ернишевський (нар.
1828 р.) вплинули на 28-р≥чного автора Д обзар¤У (вийшов 1840 р.).
ќтже, вс¤ таЇмниц¤ сили Драд¤нськоњУ влади в ћосковщин≥ ≥
водночас слаб≥сть на немосковських земл¤х ≥мпер≥њ Ї в тому, що вона Ї ц≥лковито
владою нац≥онал≥стичною, побудована ≥ стоњть на засадах, ≥де¤х, ≥деалах,
духовност≥ ≥ св≥тогл¤д≥ московськоњ нац≥њ: ≥нтел≥генц≥њ ≥ простого народу.
ѕриродно зливс¤ в одне нерозривне ц≥ле московський нац≥онал≥зм з московським
соц≥ал≥змом, ћосква Ц ≤≤≤ –им з ћосквою Ц ≤≤≤ ≤нтернац≥оналом, московська
церква з парт≥Їю, опричнина ≤вана ≤V з „ Ц√ѕ”Ц Ќ ¬ƒЦ •Ѕ. ќбн¤лис¤ з сльозами
нац≥ональноњ гордост≥ ≥ розц≥лувалис¤. Ќац≥ональна Їдн≥сть москвин≥в зм≥цнилас¤
тис¤чократно, становл¤ть непод≥льне т≥ло й душу Ц ћќ— ќ¬—“¬ќ. ” жовтн≥ 1917
року воскресло ≥ щиро в≥дбилос¤ в душах 50 м≥льйон≥в москвин≥в пророцтво
‘≥лофе¤ Дћосква Ц ≤≤≤ –им, а четвертому не быватьУ. ¬оскрес ≥деолог
московського нац≥онал≥зму XVII ст. протопоп јввакум з його Дћосква всему миру
головаУ. ¬оскресли московськ≥ гвард≥йц≥ XVIII ст. з њхн≥м Д’отим, чтоб
императрица была, как и все наши цари, самодержавцемУ. ¬оскрес цар ќлександр
III з його Д÷арь, вера и народностьУ. ” жовтн≥ 1917-го в≥дродилас¤ по короткому
занепад≥ (1855Ц1917) величезна сила Ц ћќ— ќ¬—№ »… Ќј÷≤ќЌјЋ≤«ћ. ƒо влади прийшов
шов≥н≥ст ¬. Ћен≥н. “од≥ почалас¤ нова доба в ≥стор≥њ ћосковщини. ƒоба, що њњ
змалював ‘. ƒостоЇвський у романах ДЅесыУ, ДЅрать¤ арамазовыУ та ≥нших. ƒо
проводу нац≥њ прийшли чистокровн≥ москвини, що вийшли з надр свого народу.
Ќац≥онал≥зм Ї н≥що ≥нше, лише сукупн≥сть (сума) вс≥х духовних властивостей
народу. ≤ московський нац≥онал≥зм маЇ вс≥ вищенаведен≥ властивост≥. ћосковський
нац≥онал≥зм Ц це потвора ‘ранкенштейн (‘ранкенштейн Ц потвора, створена
англ≥йською письменницею ћ. Ўелл≥ в њњ роман≥. “а потвора пожирала свого
творц¤).
ћи згадували про матер≥ал≥стичну духовн≥сть, св≥тогл¤д
московського народу, про його безморальн≥сть ≥ безбожн≥сть.
Д—и¤ сарынь ничем, кроме жесточи, ун¤та быть не можетУ,Ц
висловив ѕетро ≤ основну засаду московськоњ влади. —трах ≥ лише страх кари
стримуЇ москвина. —трахом (≥ брехнею) керуЇ своњм народом ≥ московська Ддемократ≥¤У
—–—–. ¬она каже своЇму народов≥: Дћи оточен≥ ворожим, кап≥тал≥стичним св≥том,
¤кий хоче знищити —–—– ≥ поневолити москвин≥в. якби так сталос¤, то москвини не
матимуть легкого хл≥ба в колон≥¤х. ўоб так не сталос¤, —–—– мусить мати арм≥ю,
сильн≥шу за ворож≥. ћусить затрачувати на нењ три чверт≥ вс≥х державних
прибутк≥в. ћусимо ¤кийсь час терп≥ти голод ≥ холод, ¤кщо не хочемо бути рабами
кап≥тал≥ст≥в. ” —–—– Ї ще чимало недол≥к≥в, але в кап≥тал≥стичних державах лиха
б≥льше, бо кап≥тал≥стичн≥ ур¤ди не дбають про народ, а московський дбаЇ. “а вже
недовго терп≥ти. ап≥тал≥стичний св≥т уже зогнив, ≥ ось-ось тамтешн≥й
пролетар≥ат з нашою допомогою повалить кап≥тал≥стичний лад. “од≥ створимо
св≥товий —–—– ≥ вс≥ кошти витрачатимемо на добробут усього народуУ.
Дѕроизвол и раболепиеУ ц≥лковито в≥дкрито й оф≥ц≥йно
панують не лише в державному, ¤к було до 1917-го, а й у всьому житт≥ —–—–. Ќема
тут жодноњ царини житт¤, в ¤к≥й хтось може здобути вище становище чесно, лише
власними зд≥бност¤ми. „есн≥сть в —–—– Ц самогубство. „есн≥ люди Ц у вТ¤зниц¤х,
у сиб≥рських таборах ≥ в могилах. Ќавпаки, п≥дл≥сть Ц Їдиний в —–—– спос≥б не
лише здобути вище становище, а й взагал≥ вижити. онкуренц≥¤ п≥длих дуже
велика, отже, вивищуютьс¤ найп≥дл≥ш≥, найаморальн≥ш≥, найжорстк≥ш≥. ƒержава Ц
велика ≥ дуже складна система. ≤стор≥¤ вчить, що держави розвалювалис¤ тому, що
пров≥дна верства морально зогнила. —аме тому –им упав до рук гун≥в, ¤к
перестигле ¤блуко з дерева. “ак упали ™гипет, ¬авилон, московська ≥мпер≥¤ 1917
р., турецька 1920 р. “ака дол¤ чекаЇ й нову московську ≥мпер≥ю —–—–. «авз¤то
боронитиме ≥мпер≥ю лише московське ДкадровеУ оф≥церство. …ого ≥де¤ Ц Дедина¤,
неделима¤ –осси¤У. “а чи вр¤туЇ це ћосковщину?
читати дал≥