XVIII. ƒ”’ќ¬Ќ≤—“№ ћќ— ¬»Ќј

™вропейська культура була завжди чужою московськ≥й душ≥.

‘. ƒостоЇвський

ћосковський соц≥ал≥зм Ц це московський царизм навивор≥т.

ќ. √ерцен

Ѕ≥льшовизм Ї спадкоЇмцем всього, що його створила московська культура ≥ найвищим ви¤вом московського патр≥отизму.

ДЅольшевикУ, с≥чень 1944 р.

 

™вропа в≥д пра≥стор≥њ ≥ за ≥сторичних час≥в повТ¤зана тис¤чами культурних звТ¤зк≥в з ус≥ма великими св≥товими культурами: Їгипетською, малоаз≥йською, ≥нд≥йською, китайською, у взаЇмод≥њ з ¤кими створила свою Ц елл≥нську та римську. ≤дењ р≥зних культур перетиналис¤, змагалис¤ м≥ж собою до вищих, ще не знаних, ≥ ц¤ в≥льна боротьба ≥дей навчила ц≥нувати в≥льну, критичну, творчу думку. ”св≥домленн¤ особистоњ г≥дност≥ Ц це най¤скрав≥ша, питома властив≥сть Ївропейц≥в, отже й украњнц≥в. ¬с≥ чужинц≥, що бували в ”крањн≥, св≥дчать, що украњнц≥ вс≥х стан≥в, нав≥ть слуги, мають сильне почутт¤ власноњ г≥дност≥.

÷≥лковиту протилежн≥сть бачимо в ћосковщин≥. ћи вже згадували, що бо¤чись Ївропейськоњ культури, москвин т≥кав в≥д нењ, в≥дгороджувавс¤ в≥д ™вропи, р¤туючись в≥д Ївропейських ДересейУ: латинськоњ XVЦXVI ст., л≥беральноњ XVIIIЦXIX ст., буржуазноњ ’’ ст. Ќе зачепили ћосковщину ≥ велик≥ животворч≥ рухи в ™вроп≥: –енесанс XIVЦXVI ст., –еформац≥¤ XVIЦ XVII ст., ‘ранцузька революц≥¤ XVIIIЦXIX ст. јле так москвин Двр¤тувавУ ≥ св≥й розум в≥д здатност≥ критично думати. јкадем≥к ≤. ѕавлов св≥дчив, що Друсский человек имеет слабую мозговую системуУ. “акий розумовий стан спри¤в утворенню общини не лише земельноњ у сел¤н, а й ≥нтелектуальноњ в осв≥чен≥й верств≥, де вбиваютьс¤ можливост≥ в≥льноњ думки ≥ в≥льноњ творчост≥. ƒержавна влада зв≥льн¤Ї москвина в≥д обовТ¤зку думати, планувати, започатковувати щось, ≥ в≥н вважаЇ такий стан природним ≥ нав≥ть Їдино можливим. ћосквин щиро в≥рить, що Ївропейц≥ Ц люди Дзогнил≥У, ≥ ™вропа ось-ось загине, бо так в≥щували московськ≥ пол≥тичн≥ письменники XVIIЦXIX ст., повторюють це ≥ в —–—–. ћосквин сприймав чи в≥дкидав Ївропейськ≥ ≥дењ не розумом, а нац≥ональним ≥нстинктом. “ак сприйн¤в ≥ марксизм. —прийн¤в, не в≥дкинув, ¤к украњнець. „ому?

ћосквини, Їврењ ≥ н≥мц≥ мають багато сп≥льного: вони запекл≥ шов≥н≥сти, спов≥дують мес≥анську ≥дею пануванн¤ над ус≥м св≥том; вс≥ три Ц чужоненависники; вс≥ три визнають матер≥ал≥стичну ф≥лософ≥ю житт¤. “им-то москвин пов≥рив ус≥Їю душею в марксизм. ѕ≥дкреслюЇмо Дпов≥ривУ, тобто сприйн¤в не розумом, а душею, ¤к сприймають побожн≥ люди в≥ру в Ѕога. ћосковський ф≥лософ ћ. Ѕерд¤Їв каже, що марксизм став рел≥г≥Їю москвин≥в, ¤ка маЇ своЇ св¤те письмо, своњх св¤тих, своњ незаперечн≥ догми, ухил в≥д ¤ких караЇтьс¤ смертю, ¤к к≥лька стол≥ть тому католицька ≥нкв≥зиц≥¤ карала тих, хто не погоджувавс¤ з католицькими догмами. ћи вже казали, що зм≥ст христи¤нства москвин не розум≥в, не в≥дчував, христи¤нськ≥ ≥дењ заперечували всю духовн≥сть ≥ св≥тогл¤д москвина. “им-то москвин вз¤в з христи¤нства лише церковн≥ форми, лише ДбуквуУ. ћосковськ≥ богослови були лише ДначотчикамиУ (буквоњдами), сл≥пими сектантами, ¤к≥ за формою не розум≥ли зм≥сту. ј про живий звТ¤зок христи¤нських ≥дей з живим житт¤м не могло бути й мови. “аким ДначотчикомУ, сектантом був ≥ ¬. Ћен≥н та його учн≥.

 оли житт¤ ™вропи ≥ дол¤ марксизму п≥шли зовс≥м ≥ншим шл¤хом, н≥ж пророкував  . ћаркс, то ¬. Ћен≥н почав по¤снювати розб≥жн≥сть м≥ж житт¤м ≥ марксовими догмами з традиц≥йним московським крут≥йством, брехнею, демагог≥Їю, казуњстикою. ≤ коли по його смерт≥ почалас¤ розколюватис¤  ѕ–—, то в н≥й не знайшлос¤ жодного д≥¤ча, жодного гуртка, що висунули б свою власну думку. ¬с≥, ≥ прав≥ ≥ л≥в≥, гинучи в льохах Ќ ¬ƒ, намагалис¤ довести, що вони правдив≥ше тлумачать ту чи ≥ншу букву марксового талмуду.

” вс≥х народ≥в бачимо пошану до осв≥чених людей, пот¤г до осв≥ти. Ќавпаки Ц в ћосковщин≥. ” 1917Ц1922 рр. московськ≥ солдати зупин¤ли на вулиц¤х людей, вимагали показати руки. ’то не мав мозол≥в, того розстр≥лювали. “ак само робили московськ≥ революц≥онери 1611 р. (≤. Ѕолотн≥ков), 1668 р. (—. –аз≥н), 1773 р. (™. ѕугачов). ≤сторична традиц≥¤. ¬. Ћен≥н ненавид≥в ≥нтел≥генц≥ю, хоч ≥ сам був ≥нтел≥гентом та ще й двор¤нином. Ќенавид≥ли ≥нтел≥генц≥ю й революц≥онери-≥нтел≥генти ћ. Ѕакун≥н, ѕ. “качов та ≥нш≥ соц≥ал≥сти. –еволюц≥онер, двор¤нин —. ЌЇчаЇв у своњй в≥дозв≥ Дћужичкам и всем простым люд¤мУ закликав палити м≥ста разом з мешканц¤ми ≥ переорати згарища. Ќе ДмужикУ, а кн¤зь ѕ.  ропотк≥н учив, що ≥нтел≥генц≥¤ не варта жмен≥ гнилоњ с≥чки. Ќе ДмужикУ, а граф Ћ. “олстой мав ≥нтел≥генц≥ю за ворога народу. ћосковський вираз Дм¤гкотела¤ интеллигенци¤У зТ¤вивс¤ не 1917 року, а набагато ран≥ше.

«в≥дки ж ц¤ ненависть москвин≥в до працюючоњ ≥нтел≥генц≥њ, ненависть не лише мужик≥в, а й самоњ ≥нтел≥генц≥њ? јдже люди розумовоњ прац≥ чесно, часто досить т¤жко, заробл¤ють св≥й хл≥б щоденний, нер≥дко б≥дн≥ший за мужицький. ÷е ненависть до самоњ осв≥ти, до культури, оск≥льки вона Ївропейська, а москвин Ї аз≥атом, це ненависть до самоњ ™вропи.

” розд≥л≥ про безбожництво москвина наводилис¤ приклади московськоњ ненавист≥ до Ївропейськоњ науки. «гадаЇмо ще к≥лька. ѕетро ≤ заснував у ћоскв≥ г≥мназ≥ю. Ќа управител¤ призначив полоненого саксонц¤ √. √люка, що ск≥нчив н≥мецький ун≥верситет, той запросив дес¤ть н≥мецьких професор≥в ≥ поставив г≥мназ≥ю на високий навчальний р≥вень, учн≥ одержували стипенд≥њ. Ќа 300 м≥сць у г≥мназ≥њ знайшлос¤ лише 40 учн≥в, ≥ то лише д≥ти др≥бних ур¤довц≥в, ¤ким начальство наказало послати син≥в. √≥мназ≥¤ закрилас¤ за к≥лька рок≥в через брак учн≥в⁵⁶⁵.

 оли 1755 р. заснували московський ун≥верситет, ледве знайшлос¤ сто студент≥в, а 30 рок≥в п≥зн≥ше було њх аж ... 80. Ќа правничому в≥дд≥л≥ був ... один. ”  ињвськ≥й јкадем≥њ було понад 2 тис¤ч≥ студент≥в аж до зруйнуванн¤ њњ ѕетром ≤. ÷ар видав 1714 р. наказ про обовТ¤зкову осв≥ту двор¤нських д≥тей, наказав в≥дкрити школи. јле двор¤ни не хот≥ли в≥ддавати туди д≥тей, ≥ тому губернатори посилали в≥йськових, ¤к≥ живосилом забирали д≥тей до шк≥л ≥ тримали њх у школах п≥д ДкарауломУ, щоб не розб≥галис¤. ѕроте розб≥галис¤. « –¤занськоњ школи з 96 учн≥в втекли 59. Ќав≥ть з ћорськоњ јкадем≥њ втекло 127, ≥ —енат оприлюднив наказ ≥мператора, щоб вони повернулис¤, загрожуючи карою смерт≥ за непослух. ” вс≥й св≥тов≥й ≥стор≥њ под≥бного не знайти.

¬≥д ченц¤ —ават≥¤ XVI ст. через старов≥р≥в XVII ст., двор¤нство XVIII ст., л≥берал≥в ’≤’ ст. до соц≥ал≥ст≥в ’’ ст. безперервно т¤гнетьс¤ московська ненависть до Ївропейськоњ культури. ћонарх≥ст ‘. “ютчЇв (1803Ц1873 рр.) писав: Д«асади, що на них сто¤ть ћосковщина ≥ ™вропа, що ними вони керуютьс¤ в житт≥ ≥ пол≥тиц≥, наст≥льки протилежн≥, що взаЇмно себе заперечують. ≤ житт¤ одн≥Їњ можливе лише за рахунок смерт≥ другоњУ⁵⁶⁶. Ѕагато п≥зн≥ше соц≥ал≥ст ¬. Ћен≥н повторював, що ≥снуванн¤ —–—– поруч з кап≥тал≥стичним св≥том Ц неможливе. ќдин або другий мус¤ть наприк≥нц≥ загинути.

Дўо кидаЇтьс¤ в оч≥ при пор≥вн¤нн≥ двох св≥т≥в: латинсько-германського (з украњнц¤ми) ≥ св≥ту московського? Ѕарвист≥сть, велич ц≥лоњ ≥стор≥њ, рухлив≥сть народних мас, напружен≥сть конфл≥кт≥в, своб≥дна гра сил, величезна рол¤ великих особистостей, примат права ≥ лог≥ки Ц на «аход≥. ќднотонн≥сть, придавлен≥сть особистост≥, безбарвн≥сть ≥сторичних под≥й, незр≥зничкован≥сть народньоњ стих≥њ, непропорц≥йно велика рол¤ держави Ц це –ос≥¤ ... Ѕоротьба цесар≥в з папами, повна драматичних момент≥в,Ц це «ах≥д. –озправа всемогучих цар≥в з позбавленим вс¤кого значенн¤ духовенством Ц це –ос≥¤. «авз¤та ≥ вперта боротьба феодальних лицар≥в з корол¤ми Ц це «ах≥д. ¬≥дт¤пуванн¤ гол≥в своњм ДхолопамУ, ¤к називав своњх бо¤р ≤ван IV,Ц це –ос≥¤. “раг≥чний конфл≥кт староњ в≥ри з реформою, ще б≥льш ≥мпозантна реакц≥¤ першоњ Ц це «ах≥д. —п≥р м≥ж оф≥ц≥йною ÷ерквою та ДрозколомУ Ц це –ос≥¤.  альв≥н≥зм, цв≥нгл≥¤нство, лютеранство Ц там, ДпригуниУ, ДхлистиУ, Дстолп≥к≥У Ц тут. ¬елик≥ ф≥гури французькоњ аристократ≥њ, що не забувають нав≥ть на ешафот≥ своЇњ г≥дности Ц це ‘ранц≥¤. ћалодушна банда теж Даристократ≥њУ з ласки царськоњ, що вештаЇтьс¤ по кост¤нтинопольських ≥ празьких кабаретах ≥ шинках, дожидаючи там р¤тунку своЇњ крањни Ц це –ос≥¤. Ќе позбавлений певного драматизму момент страти Ћюдовика XVI, або великого противника  ромвел¤ Ц це ™вропа. «амордуванн¤ останнього –оманова не знати де ≥ не знати ким Ц це –ос≥¤. ћ≥рабо,  авень¤к,  лемансо, три стовпи трьох епох французькоњ буржуаз≥њ Ц це там. «амоскворецький купець ќстровського, ‘ед¤ –од≥чЇв ≥ ’лЇстаков Ц  еренський, три ф≥гури також трьох епох буржуаз≥њ Ц це тут. ... ÷≥ла пле¤да аристократичних ≥мен, знаних ц≥лому континентов≥, що сто¤ла на чол≥ або вандейських повстань, або арм≥њ коал≥ц≥њ, що боролас¤ проти французькоњ революц≥њ Ц це «ах≥д. Ѕрус≥лов, ѕол≥ванов,  лЇмбовський, √утор ≥ маса ≥нших царських генерал≥в, що боролис¤ за “рет≥й ≤нтернац≥онал Ц це –ос≥¤У⁵⁶⁷.

” ™вроп≥ взагал≥, а в ”крањн≥ зокрема, сам≥ люди, з власного в≥льного почину, власними силами закладали ≥ розбудовували промисел, торг≥влю, р≥льництво, м≥ста, церкви, школи, шл¤хи, тобто все своЇ особисте, громадське, культурне, господарське, пол≥тичне житт¤. ≤ права, що њх мали Ївропейськ≥ стани, громади, м≥ста, церква, товариства, особи здобували вони власними силами, боротьбою. “ак Ївропейська шл¤хта виборола своњ права боротьбою з корол¤ми; м≥ста Ц боротьбою з феодалами вибороли своЇ самоуправл≥нн¤. —ел¤ни боротьбою з землевласниками визволилис¤ з кр≥пацтва. ÷¤ —јћќƒ≤яЋ№Ќ≤—“№ зродила ≥ зм≥цнила у Ївропейц≥в почутт¤ власноњ г≥дност≥: особистоњ, становоњ, громадськоњ. ¬ ™вроп≥ живе громад¤нин, а не п≥дданий.

¬се це творилос¤ в ћосковщин≥ не знизу, ¤к у ™вроп≥, а робив ур¤д згори. ѕрава давав цар з≥ своЇњ ласки ≥ в≥дбирав њх з≥ своЇњ примхи. ћосковська церква стала звичайним м≥н≥стерством ур¤ду. ƒвор¤нство д≥ставав той, кого сподобав цар. ћ≥стами управл¤ли призначен≥ ур¤дом ≥ лише перед ним в≥дпов≥дальн≥ ДградоначальникиУ, ¤к≥ були м≥сцевими царьками. « кр≥пацтва зв≥льнив сам цар, без боротьби сел¤нства ≥ т. п. “ак було перед 1917 р., так Ї ≥ по 1917 роц≥. «в≥дки було вз¤тис¤ почуттю власноњ г≥дност≥? Ѕундючна пиха, з ¤кою москвин знущаЇтьс¤ з п≥двладних, безборонних, слабших, в≥дразу переходить в огидне лакузтво перед зверхником, сильн≥шим. ћосковський народ не створив пон¤тт¤ Дгромад¤нинУ, а коли його ≥нтел≥генц≥¤ змавпувала з украњнц≥в, то ДгражданинУ не поширивс¤ нав≥ть серед нењ.

ƒамо слово москвинов≥, що прожив половину житт¤ в ™вроп≥: Д«а найг≥рших час≥в Ївропейськоњ ≥стор≥њ ми бачимо в ™вроп≥ пошану до особи, визнанн¤ њњ прав ≥ незалежност≥; бачимо розум≥нн¤ культурноњ ваги ген≥њв, зд≥бностей. ’оч Ївропейськ≥ ур¤ди ≥ були дуже сувор≥, проте вони не засилали до своњх —иб≥р≥в —п≥ноз, не Дсекли розгамиУ Ћесс≥нг≥в, ¤к це було в ћосковщин≥. ÷¤ пошана до моральноњ сили, це визнанн¤ г≥дност≥ людини, ц¤ одна з найб≥льших чеснот культурноњ людини Ц н≥коли не ≥снувала ≥ не ≥снуЇ в ћосковщин≥. ¬ ћосковщин≥ особа придушена, поглинена не лише державою, але й сусп≥льствомУ⁵⁶⁸.

ћосквини не мають ж≥нку за людину, њхн¤ приказка Ц Д урица не птица, рыба не м¤со, баба не человек.У ћаючи ж≥нку за худобу, природно, продавали, купували ж≥нок. ј куплене треба пильнувати, щоб хтось не вкрав. ≤ багат≥ москвини тримали аж до XVII ст. своњх ж≥нок замкнутими на ключ у ДтеремахУ. Ѕ≥дн≥ ж перекладали на ж≥ноч≥ плеч≥ всю найг≥ршу працю. ћосквини (≥ сам≥ московки) вважали визиск ж≥нок за природний. ≤ тепер в —–—– вважають. Ќ≥де в усьому культурному (нав≥ть нап≥вкультурному) св≥т≥ ж≥нки не працюють на таких т¤жких роботах, ¤к у крањн≥, ¤кою править ур¤д Дроб≥тник≥в ≥ сел¤нУ, ≥ жодного протесту не чути в ћосковщин≥. ¬ ”крањн≥ вибухали ж≥ноч≥ заворушенн¤, але московська Ддемократ≥¤У, розстр≥л¤вши та заславши до —иб≥ру дес¤тки тис¤ч украњнок, довела, що Дж≥нка Ц не людинаУ.

Ќе маючи власного Д¤У, москвин природно не маЇ власних переконань, а вс≥ вимоги моральн≥, правн≥, рел≥г≥йн≥, пол≥тичн≥ накидаЇ йому сусп≥льство Ц отара. ј що вона не може ≥снувати без пастуха з гирлигою ≥ псами, то фактично правила повед≥нки накидаЇ москвинов≥ пастух, себто цар (б≥лий чи червоний) руками Допричник≥вУ, жандарм≥в, чек≥ст≥в. «в≥дси рабство, покора, брак особистоњ морал≥, брак власного сумл≥нн¤, брак власноњ правосв≥домост≥. ћосковське сусп≥льство до ≥ п≥сл¤ 1917 року керуЇтьс¤ в родинному, громадському, державному, культурному ≥ нав≥ть церковному житт≥ лише наказами начальства. ÷≥ властивост≥ московськоњ духовност≥ породили та зм≥цнили московську ДобщинуУ (перезвану на ДколхозУ) Ц природню, законну дитину московськоњ духовност≥, що маЇ глибоке, незнищиме кор≥нн¤ в душ≥, серц≥ ≥ мозку кожного москвина. Ќею захоплювалис¤ ≥ монарх≥сти-словТ¤ноф≥ли, ≥ л≥берали-УзападникиУ, ≥ соц≥ал≥сти-комун≥сти. ќсоба ц≥лковито зникаЇ в общин≥, не маЇ жодних прав загалу, особиста думка шк≥длива, бо спричин¤Ї р≥знодумство ≥ тим руйнуЇ ДединомыслиеУ. ¬ общин≥ немаЇ ≥ бути не може особистоњ ≥н≥ц≥ативи, стимулу пол≥пшувати свою землю, бо ж за чергового перед≥лу його кусник земл≥ передаЇтьс¤ комусь ≥ншому. ќтже, не може бути спонуки щось узагал≥ пол≥пшувати. ќбщина, не визнаючи прав особи, не визнаЇ ≥ обовТ¤зк≥в особи. «а податки в≥дпов≥даЇ не особа, а вс¤ община. ќтже, ДтиУ Ї лише частина загалу, а саме по соб≥ ДтиУ Ї н≥щоУ⁵⁶⁹.

«навець московського народного житт¤ пише: Д“ака частинка звикла стол≥тт¤ми коритис¤ чуж≥й вол≥ ≥ тому не може поставитис¤ критично до наказ≥в, ≥ вс≥ накази виконуЇ сл≥по, без вагань. ¬ласного переконанн¤, власноњ морал≥ москвин не маЇ. ¬≥н Ї ц≥лковито порожн≥й глечик, що його можна наповнити чим хочете. ≤ це стосуЇтьс¤ не лише мужика, але й аристократа, ≥нтел≥гентаУ⁵⁷⁰. “≥ ДчастинкиУ сьогодн≥ придушують польське повстанн¤, завтра Двизвол¤ютьУ брат≥в Ц словТ¤н, позавтра воюють за ≤≤≤ ≤нтернац≥онал. ¬они ж бо не в≥дпов≥дають за своњ вчинки. ¬≥дпов≥дають: ДбаринУ, община, начальник, ур¤д, цар, диктатор, ДобществоУ. «аперечували особист≥сть, особист≥ права, людську г≥дн≥сть ус≥ москвини вс≥х стол≥ть, включно з т. зв. ДзападникамиУ, тобто тими, що визнавали теоретично Ївропейськ≥ ≥дењ, але н≥коли њх не зд≥йснювали нав≥ть у своЇму приватному житт≥. Ќе визнавали нац≥онал≥сти (словТ¤ноф≥ли), не визнавали демократи (народники), а соц≥ал≥сти й погот≥в. ƒ. ѕ≥сарЇв обірунтував своЇ запереченн¤ прав особистост≥ законами дарв≥н≥зму (збереженн¤ роду за рахунок особи). Д«ападникиУ ѕ. Ћавров та ћ. ћихайловський, прикриваючись Ївропейською фразою, н≥би визнавали права особи, але ставили њњ в таку залежн≥сть в≥д громади, що фактично особа не мала жодних прав⁵⁷¹. ћосковський революц≥онер пише: Дћи сильн≥ лише тод≥, коли згуртован≥ в громад≥. Ќаша сила в гурт≥. ѕотребуЇте мене? Ц Ѕер≥ть мене всього. Ќаказуючи, не дбайте про мене. я в≥ддаю вс≥ своњ права громад≥, ≥ вона маЇ право робити з≥ мною все, що хоче. я розчинюсь в громад≥, з≥ллюс¤ з нею в одне т≥ло, аби лише вона жила ≥ розвивалас¤У⁵⁷². ѕро те саме вчили Ћ. “олстой, —. ЌЇчаЇв, ћ. Ѕакун≥н, ¤кий вимагав 100 % ДуравниловкиУ, щоб професор ≥ мужик мали однакову осв≥ту ≥ однакову платню⁵⁷³. ÷е спробувала ћосковщина зд≥йснювати 1917 р., але по к≥лькох м≥с¤ц¤х не лише повернула стару р≥зницю, а й подес¤терила њњ. ≤ московський патр≥от ћ. ¬олошин питав: Д„то ж сменилос¤? Ц «наки возглавь¤. ј тот же ураган на всех пут¤хУ.

™вропейський ≥деал вол≥ Ц право народу керувати державою, себто демократизм. ћосквини розум≥ють демократ≥ю не ¤к народоправство, а ¤к ДуравниловкуУ⁵⁷⁴. ™вропейський демократизм Ц це дати можлив≥сть нижчим п≥днестис¤ власними зусилл¤ми вище, зр≥вн¤тис¤ з вищими. ћосковський же ДдемократизмУ Ц це намаганн¤ нижчих примусово ст¤гнути донизу вищих. —т¤гнути вс≥х до р≥вн¤ голоти. ≤ не лише матер≥ально, а й культурно.

«аздр≥сть невдахи, нездатн≥сть власними силами п≥днестис¤, садистична насолода скидати вищих донизу притаманн≥ вс≥м москвинам: ≥ неписьменним мужикам, ≥ вченим професорам. ÷е приводить до вихвал¤нн¤ убозтва, дал≥ Ц лог≥чно Ц вихвал¤нн¤ кал≥цтва ф≥зичного ≥ духовного. ™вропейський моральний кодекс обовТ¤зку, чест≥ засуджуЇ вс≥л¤кий злочин, вс≥л¤ке неробство. ћосквини, навпаки, вважають злочинц≥в ДнесчастненькимиУ. –ад≥сно ц≥лують сиф≥л≥тичного брудного жебрака⁵⁷⁵. ћосковська л≥тература Двозлагала венок на вшивую голову мужикаУ⁵⁷⁶. —адовила на трон Дторжествующую свиньюУ, ¤к≥й надавала право судити здорових, њм та свин¤ присуджувала в≥дтинати ¤зики або чистити нужникиУ⁵⁷⁷. ћосковська ДуравниловкаУ, вихвал¤нн¤ убозтва (матер≥ального й духовного) це Ц Дзасудженн¤ Ївропейського ≥деалу прац≥ ген≥¤, вт≥леноњ у ћ≥ланському собор≥, в  ињвськ≥й —в. —оф≥њ, у ѕаризьк≥й Ќотр-ƒам, у творах ƒанте, Ѕайрона, що њхньоњ ген≥альности не можуть стерп≥ти вихован≥ на Дкамаринском мужикеУ та на м≥ських ДчастушкахУ московськ≥ буд≥внич≥ ДновоњУ ≥мпер≥њУ⁵⁷⁸. Ќайл≥пший знавець московськоњ душ≥ ще п≥встор≥чч¤ перед 1917 роком писав: Д...о том подлом рабе, о том подлом лакее, который первый взмоститс¤ на лестницу с ножницами в руках и раздерет божественный лик великого идеала во им¤ равенства, зависти и пищеварени¤У⁵⁷⁹. ¬ ≥мТ¤ того ≥деалу, що його проголосила вс¤ московська нац≥ональна ел≥та, в≥д монарх≥ст≥в-словТ¤нолюб≥в, через л≥берал≥в-вольтерь¤нц≥в, двор¤н-народник≥в до соц≥ал≥ст≥в-б≥льшовик≥в включно. ћосковська ДуравниловкаУ (однаков≥сть ус≥х) спричинила ще й те, що й московський мужик, ≥ московський аристократ (той же граф Ћ. “олстой) вважають вс¤ке вивищенн¤ Ц матер≥альне, культурне, духовне Ц особи над юрбою за неспокутну провину. Ћ. “олстой п≥дкреслюЇ, що ≥нтел≥генц≥¤ не потр≥бна народов≥, що вона паразитична, обдурюЇ ≥ визискуЇ народ. ѕроти п≥днесенн¤ особистост≥ над юрбою пишуть √. ”спенський, ћ. «латоврацький та ≥нш≥.

ћосквин в≥дкидаЇ також особисту чесн≥сть ≥ в≥дверто говорить, що вона Ї порожньою балаканиною, см≥шною вигадкою⁵⁸⁰. Д“рудно человеку знать: что грешно, а что нет. “айна тут превосход¤ща¤ ум человеческийУ,Ц каже один з героњв ‘. ƒостоЇвського. Ћюдина мусить бути чесною? Ц „ому? Ц дивуЇтьс¤ москвин⁵⁸¹. ¬≥н не знаЇ Дгибельного различи¤ между твоим и моимУ,Ц св≥дчить ё. —амар≥н. ÷их ДчомуУ москвин не знаЇ, бо не маЇ моральних засад, створених самим народом. “≥ засади творила влада ≥ накидала њх силом≥ць. ј накинене ззовн≥ народ викидав на см≥тник за першоњ ж можливост≥. Д” нас, москвин≥в, нема почутт¤ обовТ¤зку, бо ж зв≥дки м≥г в≥н уз¤тис¤У,Ц каже ‘. ƒостоЇвський⁵⁸². Дѕрим≥тив≥зм ц≥лого сусп≥льства, ≥деалу нац≥њ, придавлен≥сть одиниц≥, нерозвинен≥сть автономноњ морал≥ ≥ правного почутт¤, необмежений культ маси Ц ось та генеральна ≥де¤, що зробила з московського народу народ раб≥в, орду, нездатну до в≥дпору н≥¤к≥й вол≥ згори... ћасу, що протиставл¤Ї активност≥ Ц хаос, людськ≥й енерг≥њ Ц енерг≥ю натури, орган≥зац≥њ Ц палку, приматов≥ розуму ≥ вол≥ Ц покору й ≥нстинкт, зложеност≥ форм Ц московську безформн≥сть у вс≥м, ¤к в сусп≥льн≥м, так ≥ в товариськ≥м житт≥. ѕ≥д впливом ц≥Їњ генеральноњ ≥дењ та установ, з ¤ких вона зродилас¤, постав ≥ своЇр≥дний московський ≥деал свободи, р≥вност≥ ≥ демократ≥њ... «ах≥дний ≥деал свободи Ц це право впливати на державну машину, ¤ка н≥чого не см≥Ї зробити без вол≥ одиниц≥. ≤деал московськоњ свободи Ц зр≥вн¤нн¤ вс≥х, що винос¤тьс¤ над товпою; зр≥вн¤нн¤, ос¤гнуте хоч би ≥ ц≥ною пол≥тичного рабства. ≤деал свободи вироджуЇтьс¤ тут в найб≥льш вульгарний ≥деал р≥вност≥. ћоскал≥ знають демократ≥ю не в сенс≥ народовласт¤, але (¤к казав ƒан≥левський) в сенс≥ р≥вност≥, або л≥пше сказати, егал≥тарност≥. Ќа заход≥ р≥вн≥сть Ц це оправдане стремл≥нн¤ стати сильн≥шим, працею зр≥вн¤тис¤ з тими, що сто¤ть вище. ¬ –ос≥њ Ц це стремл≥нн¤ слабих ст¤гнути сильних вд≥л, зр≥вн¤ти њх ≥з собою, а не себе з нимиУ⁵⁸³.

ћосковщина вхопилас¤ марксизму власне тому, що в≥н заперечував велику вагу ≥ роль в ≥стор≥њ великих особистостей. ≤ ДдемократичнаУ ћосковщина нищить у —–—– особист≥сть у творчост≥, зам≥нюючи њњ на гуртову. √урти (ДбригадиУ) виконують визначен≥ владою завданн¤ не лише на колгоспних пол¤х ≥ стайн¤х, а й у л≥тератур≥, мистецтв≥, науц≥.

™вропейську творч≥сть: л≥тературу, мистецтво, науку, взагал≥ культуру ћосковщина ненавидить саме тому, що та ставить високо особист≥сть, прославл¤Ї боротьбу особи за ≥деали, ц≥лковито протилежн≥ ≥деалам московським. « ус≥х московських письменник≥в Ц ≥ буржуазних, ≥ монарх≥ст≥в, ≥ с≥ромашних соц≥ал≥ст≥в Ц немаЇ жодного, хто не мав би за найг≥рше нещаст¤ ћосковщини всеб≥чний розвиток особистост≥. ќдин з них пише: Д¬≥зант≥йський ≥деал Ї тим добрий, що не маЇ в соб≥ того переб≥льшеного ≥деалу особистост≥, що його запровадив у житт¤ н≥мецький феодал≥зм. “ому добрий, що не маЇ великоњ особистоњ самопошани, ¤ка д≥сталас¤ до буржуаз≥њ шл¤хом заздрост≥, ¤ка викликала в ™вроп≥ демократичну революц≥ю; ¤ка породила вс≥ т≥ фрази про необмежен≥сть прав особи; ¤ка п≥зн≥ше поширилас¤ нав≥ть ≥ серед нижчих верств Ївропейського сусп≥льства, робл¤чи з ус¤кого наймита та шевц¤ скал≥чену нервовим почутт¤м особистоњ г≥дности людинуУ⁵⁸⁴.

ћосковський письменник ћ. Ўив≥рЇв в≥дкрито ставив крапки над Д≥У: Д«м≥ст, суть минулоњ ≥стор≥њ московського народу ≥ завданн¤ майбутнього Ї у приниженн≥ особистост≥У⁵⁸⁵. ÷ей монарх≥чний запов≥т виконуЇ ≥ Ддемократ≥¤У —–—–.

ћосковськ≥ нац≥онал≥сти (т. зв. словТ¤нолюби) ’≤’ ст. ставили ДединомыслиеУ за найвище дос¤гненн¤ культури. ¬ њхн≥х устах духовна деспот≥¤ ≥ рабство не здаютьс¤ дивиною. јле ж у ћосковщин≥ були ще й т. зв. ДзападникиУ, ¤к≥ проголошували Ївропейськ≥ ≥дењ, а ч≥льною з них Ї власне свобода особистоњ думки. ≤, не зважаючи на це, ДзападникиУ були за оте ДединомыслиеУ. як по¤снити це поЇднанн¤ ц≥лковито протилежних ≥дей? ƒуже просто. ™вропейськ≥ ≥дењ дл¤ ДзападниковУ були лише димовою зав≥сою, за ¤кою ховалас¤ њхн¤ жадоба захопити ≥мперську владу ≥ накинути пол≥ц≥йною силою московську нац≥ональну догму. ћонарх≥чна ћосковщина змогла запровадити те ДединомыслиеУ лише частково. ДƒемократичнаУ запровадила його в —–—– ц≥лковито. –ан≥ше (за “. Ўевченком) все мовчало, бо благоденствувало, а по 1917 роц≥ Ц все хвалить. —. ЌЇчаЇв у своњй в≥дозв≥ писав, що найг≥ршим ворогом революц≥онер≥в ≥ революц≥њ Ї в≥льне друковане слово. ¬≥н вимагав примусити мовчати вс≥х ≥накодумних письменник≥в та публ≥цист≥в. …ого учн≥ в —–—– примусили вс≥х письменник≥в не мовчати, а хвалити те, що вони ненавид¤ть. ћосковська засада Дединомысли¤У заперечувала засаду демократичного голосуванн¤, бо передумовою його Ї право особи мати власну думку. «апровадити ДединомыслиеУ може лише ДсамодержавиеУ (деспот≥¤). “ак засада Дсамодержави¤У стала законом не лише монарх≥чноњ ћосковщини, а й ДдемократичноњУ, що до 1917 р. волала: Д√еть самодержавствоУ, а захопивши владу, запровадила таке ДсамодержавиеУ, що йому позаздрили в пекл≥ ≤ван IV, ѕетро ≤, ћикола ≤. —ила нац≥ональних традиц≥й Ц непереможна.

як ми вже згадували, московська пров≥дна верства складалас¤ з м≥шанини прамосквин≥в (угро-ф≥нн≥в) ≥з змосковщеними нащадками украњнц≥в, татар, н≥мц≥в. ”крањнська духовн≥сть Ц ц≥лковито протилежна ф≥нно-татарсько-н≥мецьк≥й, ≥ тому зм≥шанн¤ тих протилежностей дало покруч, що хитавс¤ в≥д одноњ крайност≥ до ≥ншоњ, без душевноњ гармон≥њ, хаотичний, без старих засад, ≥з саламахою засвоЇних ≥дей в голов≥, з безбожн≥стю ≥ аморальн≥стю в душ≥. —творивс¤ незнаний в ≥нших народ≥в дивогл¤д Ц Друсска¤ интеллигенци¤У, що його Ївропейському розумов≥ несила збагнути, наприклад, протилежн≥сть не м≥ж окремими особами, а в т≥й сам≥й особ≥. —каж≥мо, граф у мужицьких лапт¤х пропов≥дуЇ Днепротивление злуУ, а з власною дружиною живе, ¤к пес з котом; Дкающийс¤ двор¤нинУ, л≥берал-вольтерь¤нець власноручно катуЇ своњх кр≥пак≥в. ¬ласник к≥лькох тис¤ч кр≥пак≥в Ц переконаний соц≥ал≥ст, демократ.  н¤зь Ц теоретик анарх≥зму. ћ≥льйонер даЇ тис¤ч≥ рубл≥в на соц≥ал≥стичну революц≥ю. ƒеспот ≥ душегуб пропов≥дуЇ любов ≥ милосерд¤. ¬ласники кр≥пак≥в стають соц≥ал≥стичними пров≥дниками. –аби, а мр≥ють панувати в усьому св≥т≥. —амоопльовуванн¤ поруч з пихою. ≤ так без к≥нц¤-краю.

ўо таке московська ≥нтел≥генц≥¤? —ам≥ москвини в≥дпов≥дають: Днародническое мракобесиеУ (ћ. Ѕерд¤Їв), Дсектантское изуверствоУ, Дгероическое ханжествоУ (ћ. Ѕулгаков), Дубожество правосознани¤У (ј.  ≥ст¤ковський), Дбездонное легкомыслиеУ (ѕ. —труве), ≥нш≥ кажуть: Дсонмище больныхУ, Дчеловекоподобное чудовищеУ, Дкраснокожие либералыУ, Дготентотска¤ моральУ, Дхулиганское насилиеУ ≥ т. п.⁵⁸⁶. Дћосковська ≥нтел≥генц≥¤ Ц це ¤кесь ц≥лковито своЇр≥дне, духовно-соц≥альне створ≥нн¤, вона в≥дчуваЇ свою безірунтовн≥сть ≥ безладн≥стьУ (ћ. Ѕерд¤Їв). Д√либока невр≥вноважен≥сть, здатн≥сть кидатис¤ в≥д одн≥Їњ крайност≥ до протилежноњ Ц це питом≥ властивост≥ московськоњ вдач≥У (ћ. “рубЇцкой). Дћи, москвини, ставимос¤ ¤кось байдуже ≥ до добра, ≥ до зла, ≥ до правди, ≥ до брехн≥У (ѕ. „аадаЇв). ДЅрехн¤ ≥ фальш у всьому нашому московському житт≥У (‘. ƒостоЇвський); Дмусимо визнати, що наше громадське житт¤ Ї дуже сумне. Ѕрак громадського, критичного осуду, байдуж≥сть до вс¤кого обовТ¤зку, до справедливост≥, до правди. ÷ин≥чне презирство до людськоњ г≥дност≥, до новоњ думки Ц все це викликаЇ розпуку. ≤ мав же ¤ нещаст¤ народитис¤ в ћосковщин≥У (ќ. ѕушк≥н). ћосковський патр≥от пише про свою ћосковщину: ДЅлажен, кто раздробит о камень твоих, Ѕлудница, чад. Ѕлажен теб¤ раз¤щий лук √осподнего св¤того мщень¤У (≤. Ѕун≥н). јле ≥нший кричить: Д–осси¤, –осси¤, –осси¤ Ц месси¤ гр¤дущего дн¤У (ј. ЅЇлий). ≤нший каже: Дћы обернемс¤ к вам (Ївропейц¤м.Ц ѕ. Ў.) своею азиатской рожей!У ≤ дал≥: Дћиллионы Ц вас. Ќас Ц тьмы, и тьмы, и тьмы. ѕопробуйте, сразитесь с нами! ƒа, скифы Ц мы! ƒа, азиаты Ц мы, с раскосыми и жадными очамиУ (ќ. Ѕлок). Д—плошного зла стоит твердын¤. ÷арит бессмысленна¤ ложьУ (≤. јксаков). Д¬с¤ жизнь наша крутитс¤ около чина и кнутаУ (ѕ. „аадаЇв). ДЌациональные черты московского человека Ц это произвол и раболепствиеУ (¬. —оловйов). ѕро книжку, ¤ка опов≥даЇ про московське житт¤, московський м≥н≥стр сказав: Д¬она тим шк≥длива, що кожне слово в н≥й Ц правдаУ.

” так≥й м≥шанин≥ ≥ здоровий розум може не витримати. ј що може зробити нещасний покруч Ц московський ≥нтел≥гент? ’≥ба впитис¤ до безт¤ми. ≤ справд≥, вони спивалис¤ на ц≥лковитих пи¤к≥в. ” ћосковщин≥ ≥снували т. зв. Длишние людиУ Ц ≥нтел≥генти, часом з ун≥верситетською осв≥тою, ¤к≥ розум≥ли жах московського житт¤, але не мали духовноњ сили боротис¤ ≥ спивалис¤, падали на дно сусп≥льства, ставали Дбос¤камиУ. —ам≥ москвини кажуть, що ДбольшевизмУ Ц це з≥бран≥ л≥нзою в один палючий пром≥нь споконв≥чн≥ московськ≥ духовн≥сть ≥ св≥тогл¤д. ƒуховн≥сть народу в≥ддзеркалюЇ нац≥ональна л≥тература. ≤ справд≥, в московськ≥й л≥тератур≥ до 1917 року бачимо чимало Дб≥льшовик≥вУ. Ќаприклад, ћарк ¬олохов у роман≥ ДќбривУ ≤. √ончарова, јнт≥п Ѕурдовск≥й у роман≥ Д≤д≥отУ ‘. ƒостоЇвського, ѕетро ¬ерховенський у ДЅЇсахУ. Ѕазаров у роман≥ ≤. “ургенЇва вважав ус≥ людськ≥ ≥деали н≥сен≥тницею, не визнавав жодного морального закону н≥ в самому соб≥, н≥ поза собою. ¬важав непотр≥бним обмежувати себе будь-чим. Ћ. “олстой вважав науку Дпорождением праздного любопытстваУ, а любов до батьк≥вщини назвав Днечто отвратительное и жалкоеУ. ¬≥н писав: Д ап≥тал≥стичний лад треба знищити, зам≥нюючи його на соц≥ал≥стичний. Ќац≥ональний сепаратизм треба знищити, зам≥нюючи його космопол≥тизмом. ¬с≥л¤к≥ рел≥г≥йн≥ забобони треба знищити, зам≥нюючи њх на розумову св≥дом≥стьУ⁵⁸⁷.  азав, що ¬енера ћ≥лоська викликаЇ у нього огиду, а квартет Ѕетховена Ц заворот голови. ћосковщина вживала вс≥х можливих заход≥в, не шкодувала кошт≥в, щоб Ћ. “олстому дали Ќобел≥вську нагороду. Ўведи не дали. ƒ. ѕ≥сарЇв стверджував, що чоботи варт≥сн≥ш≥ за твори ¬. Ўексп≥ра.

ћосковськ≥ Дн≥г≥л≥стиУ 1860-х рок≥в створили св≥й, вкрай прим≥тивний, простацький стиль. ” ньому повно жовч≥, нахабних наклеп≥в, перекручуванн¤ факт≥в, злоби, безсоромноњ брехн≥. ÷ей стиль став традиц≥йним дл¤ московських соц≥ал≥ст≥в. ¬≥н притаманний ¬. Ћен≥нов≥. ¬ —–—– в≥н пануЇ не лише в часописах та журналах, а й у науков≥й л≥тератур≥, в оф≥ц≥йних документах. ” московськ≥й белетристиц≥ найл≥пшим (бо найправдив≥шим) твором про Їство б≥льшовизму Ї роман ‘. ƒостоЇвського ДЅЇсиУ. “ому-то москвини не перевидають, приховують цей роман. ћосковський ’удожн≥й “еатр хот≥в був поставити 1912 року ≥нсцен≥зац≥ю ДЅЇс≥вУ. ƒ≥знавшись про це, ћ. √орький та ј. Ћуначарський вчинили великий протест, ≥ ДЅЇс≥вУ не поставили. ≤ в —–—– ДЅЇсиУ фактично заборонен≥.

ѕсихолог≥¤ вчить, що люди й народ, ¤к≥ в≥дчувають свою неповноц≥нн≥сть, вживають Їдино можливого њм способу себе п≥дбадьорити Ц перехвалки. ћосковськ≥ словТ¤ноф≥ли написали ц≥лу купу книжок, що можуть бути джерельним матер≥алом л≥карев≥ розумових хвороб. ѕерекажемо коротенько њхн≥ маренн¤. ѕершим Ї вигадка, н≥би «ах≥дна ™вропа духовно зогнила, ставши на шл¤х л≥берал≥зму та ≥ндустр≥ал≥зац≥њ, засудила себе на смерть, бо той шл¤х, мовл¤в, веде до занедбанн¤ всього м≥стичного, трансцедентного в Ївропейськ≥й культур≥, до знищенн¤ стаб≥льних громадських та державних установ ≥ форм. ƒруга химера Ц про московський Днарод-богоносецУ. ѕро себе вони пишуть, що московський народ не визнаЇ основноњ ≥дењ приватноњ власност≥, бо ц¤ ≥де¤ Ц антихристи¤нська ≥ Ї головною причиною боротьби Ц ненавист≥ пом≥ж людьми. ћовл¤в, ми, москвини, вже на св≥танку нашоњ ≥стор≥њ заснували свою общину. ¬ н≥й ус≥ люди мають однаков≥ права, все майно належить вс≥м ≥ кожному з общинник≥в, немаЇ ди¤вольськоњ заздрост≥, вс≥ справи розвТ¤зуЇ сама община за згодою вс≥х, там згода ≥ любов. ’≥ба не христи¤нський ≥деал царства Ѕожого на земл≥? ∆одний народ у св≥т≥ не маЇ й нат¤ку на таку ≥деальну ≥нституц≥ю, а ми, москвини, маЇмо њњ тис¤чу рок≥в. Ќаш московський народ не визнаЇ ≥ права окремоњ людини на своЇ незалежне в≥д громади особисте житт¤. Ќе визнаЇ, що Ї окрема людина, окрема особа, а лише мала комаха, що згине, н≥чого не може зробити сама без упор¤дкованоњ громади. ј упор¤дкованою вона може стати лише тод≥, коли маЇ сильного вожд¤, щоб його накази виконували беззастережно. ≤ ми, москвини, в≥д початк≥в нашоњ ≥стор≥њ маЇмо сильних цар≥в-самовладц≥в, вони не допустили, щоби л≥беральн≥ шашел≥ п≥дточували нашу державу. “≥ шашел≥ вже п≥дточили вс≥ Ївропейськ≥ держави, ≥ њхн≥й упадок Ц це справа лише часу (москвини, що були в ™вроп≥ у XVIIЦ’≤’ ст. жахалис¤, бачучи там ДсваволюУ, себто свободу. ¬они н≥¤к не могли зрозум≥ти: чому та Дсвавол¤У ще не завалила Ївропейськ≥ держави Ц ¬.  лючевський). ћи, москвини, розум≥Їмо велику правду, ¤коњ не розум≥ють Ївропейц≥: особа Ц н≥що, а держава з царем-усевладцем Ц все.

Ќаш московський народ глибоко в≥рить, що Їдн≥сть думки створюЇ й Їдн≥сть д≥њ. ¬ Їдност≥ вс≥Їњ нац≥њ лежить запорука њњ могутност≥, а в≥дтак багатство та щаст¤. «аради цього Їдн≥сть думки треба п≥дтримувати вс≥ма способами, нав≥ть ≥ примусом. “реба без милосерд¤ нищити тих, хто Їдн≥сть думки руйнуЇ. —ам ’ристос учив про потребу Їдност≥ духу, отже й думки. ≤ наш народ цю Їдн≥сть маЇ. ј чи маЇ њњ ¤кийсь ≥нший народ?

ћосковський народ не себелюб. ћосковська душа любить не лише св≥й народ, а й ус≥ народи св≥ту. “у ДлюбовУ сконкретизував ѕ. «убов у XVII ст., а його духовн≥ д≥ти —–—– зд≥йснюють у ’’ ст. ћосквини покидали свою ћосковщину ≥ розселювалис¤ по вс≥й ≥мпер≥њ, ≥ всюди почувалис¤, ¤к удома. ј це св≥дчить, що московський ДчеловекУ Ї ДобщечеловекУ, людина св≥това. ќтже, повести до ДобщечеловеческойУ мети може лише народ московський. ≤ в≥н здатний охоче проливати власну кров, щоби повести весь св≥т до св≥товоњ мети, до вселюдського щаст¤, бо сам Ѕог таке наказав, наклав на московський народ м≥с≥ю привести людство до царства Ѕожого на земл≥.

ќдначе, часом московське шило вилазить з ДобщечеловеческогоУ м≥шка. ‘. ƒостоЇвський св≥дчить: Д¬селюдськ≥сть Ї нац≥ональною рисою москвинаУ. ќтже, вс≥ люди в св≥т≥ мус¤ть стати москвинами. ѕитанн¤ лише Ц ¤к це зробити. Дѕ≥сл¤ ≤зрањлю ≥ ¬≥зант≥њ московський народ був трет≥м народом, обраним Ѕогом на р¤т≥вника людства. ≤ це самозрозум≥ло, бо ж московський народ за своЇю вдачею не знаЇ насильства, отже народ, що н≥кому не зробив кривди. ћосковський народ ви¤вив вин¤ткову серед ≥нших народ≥в здатн≥сть без насильства будувати громадський та державний лад. ∆одний ≥нший народ такоњ здатност≥ не ви¤вив. ≤ в усьому св≥т≥ т≥льки народ московський маЇ справедлив≥ розвТ¤занн¤ вс≥х сусп≥льних, господарських, пол≥тичних ≥ культурних справУ⁵⁸⁸.

Д’тось пор≥вн¤в ћосковщину з янусом. ÷е пор≥внанн¤ Ц помилкове. янус бо мав два обличч¤, а ћосковщина маЇ њх далеко б≥льше. ≤нш≥ народи творили лише по одн≥й ≥нтернац≥ональн≥й доктрин≥. ћосковщина створила њх ц≥лу купу. —першу створила Дправдиве христи¤нствоУ. «годом Ц Дправдиве словТ¤нствоУ. ѕот≥м Ц Дправдивий соц≥ал≥змУ. ÷е були московськ≥ Д≥нтернац≥ональн≥У доктрини, але на кожн≥й Ц ¤к зал≥зом вир≥зьблене Ц сто¤ло: ѕравдиве ’ристи¤нство Ц це я. ѕравдиве —ловТ¤нство Ц це я. ѕравдивий —оц≥ал≥зм Ц це яУ⁵⁸⁹.

Ќав≥ть далекий французький ≥стор≥к це побачив ≥ записав: Д”чора ћосковщина казала нам: Дя Ї справжнЇ христи¤нствоУ. «автра скаже вона нам: Дя Ї справжн≥й соц≥ал≥змУ⁵⁹⁰. ÷е сказано сто рок≥в тому. ≤ ДдемократичнаУ ћосковщина не лише сказала, а й убила в —–—– м≥льйони тих, хто спробував сумн≥ватис¤ в московськ≥й Дправд≥У. ћр≥Ї вбити ще б≥льше м≥льйон≥в поза —–—–. ¬с≥ москвини вс≥х пол≥тичних напр¤м≥в мр≥¤ли (≥ мр≥ють) знищити ДгнилуюУ ™вропу⁵⁹¹.

” вс≥х писанн¤х  . ћаркса не знайти й нат¤ку на ¤кусь мораль. ¬≥н розгл¤даЇ людину ¤к бездушну тварину, все њњ житт¤ по¤снюЇ спростаченою ф≥з≥олог≥Їю. ћарксов≥ теор≥њ не можна назвати нелюдськими, вони Ц протилюдськ≥ (антигуманн≥). “ому-то москвини ≥ захопилис¤ марксизмом. —. ЌЇчаЇв написав Д атех≥зис революц≥онераУ такий дико зв≥р¤чий, що нав≥ть  . ћаркс ним гидивс¤. ¬. Ћен≥н вихвал¤в той Д атех≥зисУ ≥ зд≥йснював його.

—. ЌЇчаЇв, п≥дозрюючи в зрад≥ члена таЇмного революц≥йного товариства ≤ванова, заманив його до себе ≥ власноручно задушив лише за недоведену п≥дозру. –еволюц≥онер ’≤’ ст. ѕ. “качов учив, що подружн¤ любов та в≥рн≥сть Ї найдурн≥шою н≥сен≥тницею, вигаданою середньов≥чними фарисе¤ми. ”люблений московський Дпоет революц≥њУ ¬. ћа¤ковський закликав нищити геть усе, палити св≥товоњ слави твори, висаджувати динам≥том музењ, вбивати нав≥ть власних батьк≥в, поливши њх бензином ≥ запаливши, щоби гор≥ли, ¤к смолоскипи на св¤т≥ революц≥њ⁵⁹².

ћ. Ѕакун≥н (1814Ц1876 рр.) був не простим пропагатором нищенн¤, натхненним апостолом нищенн¤, пророком царства руњни, царства сатани. “ому-то в≥н ≥ мав —атану (з великоњ л≥тери) за свого бога. ¬≥н учив: Д—трасть к разрушению есть творческа¤ страстьУ. Ќ≥¤кий людський розум не збагне такоњ потворноњ лог≥ки. —. ЌЇчаЇв був пол≥тичний бузув≥р, сусп≥льний садист. ¬≥н не мав почутт¤ м≥ри ≥ в≥дкидав без балачок усе, що не узгоджувалос¤ з його погл¤дами. Ќе дов≥р¤в н≥кому, нав≥ть своњм найближчим при¤тел¤м, сам недоук, ненавид≥в ≥нтел≥генц≥ю. ¬≥н був вузьколобий, хитрий деспот⁵⁹³. —отн≥ тис¤ч таких нечањвц≥в стали по 1917 р. б≥льшими ≥ меншими можновладц¤ми в —–—–, отож немаЇ н≥чого дивного, що вигублено дес¤тки м≥льйон≥в людей. —. ЌЇчаЇв учив, що намовл¤ти когось до революц≥йноњ д≥¤льност≥ Ц марна трата часу. Ќе намовл¤ти, а робити треба революц≥онер≥в: штовхати студент≥в на вчинки, за ¤к≥ ур¤д вижене њх чи посадить до вТ¤зниц≥. ÷е й зробить њх революц≥онерами. «а в≥йни 1941Ц1945 рр., знаючи, що н≥мц≥ стр≥л¤ють чи в≥шають полоненого члена  ѕ–— без сл≥дства ≥ суду, ÷   ѕ–— наказав 1941 р. прийн¤ти до  ѕ сотн≥ тис¤ч людей без звичайних формальностей: цим новим комун≥стам до н≥мецького полону йти не випадало. —. ЌЇчаЇв учив, що найг≥рший бо¤гуз буде битис¤, ¤кщо опинитьс¤ в обставинах, за ¤ких б≥йка Ї Їдиним шл¤хом пор¤тунку. ”р¤д —–—– посилав 1941 р. п≥д н≥мецький гарматний вогонь сотн≥ тис¤ч неозброЇних колишн≥х пол≥тичних вТ¤зн≥в, п≥дган¤ючи њх ззаду кулеметами енкаведист≥в. —ам≥ комун≥сти в —–—– пишуть, що кожний член  ѕ–— може п≥дписатис¤ п≥д Д атех≥зисомУ —. ЌЇчаЇва, ≥ що ≥стор≥¤ вже визнала його за ≥дейного батька б≥льшовик≥в узагал≥, чек≥ст≥в зокрема⁵⁹⁴. ќтже, запекл≥ сектанти ћ. Ѕакун≥н, —. ЌЇчаЇв, ѕ. “качов та ≥нш≥ моральн≥ потвори не були вин¤тками. “ою чи ≥ншою м≥рою вс≥ московськ≥ революц≥онери под≥л¤ли њхн≥ погл¤ди. ќдин з них пише про —оф≥ю ѕеровську та ќльгу Ќатансон: Д¬они мали мало розуму, але аж забагато в≥ри. “у њхню в≥ру, њхн≥ погл¤ди жодна довбн¤ не вибТЇ з њхн≥х гол≥в. ¬они не мали жодного творчого розуму, але мали багато життЇвого розуму задл¤ щоденноњ революц≥йноњ д≥¤льности. “а понад усе непохитно, запекло в≥рили у свою правдуУ⁵⁹⁵.

„ому ж у —–—– не поширюють Д атех≥зисуУ —. ЌЇчаЇва? Ѕо в≥н оголюЇ б≥льшовизм, скидаЇ з нього пристойн≥ шати гарних сл≥в. Ќеперевершений крут≥й ≥ дурисв≥т ¬. Ћен≥н зд≥йснював Д атех≥зисУ ЌЇчаЇва, але п≥д привабливими назвами. ѕсихологи св≥дчать, що коли назвати найогидн≥шу р≥ч привабливою назвою, люди охоче сприймуть њњ. ≤ справд≥, Ћен≥н ошукав м≥льйони людей, назвавши нову деспотичну московську нац≥онал≥стичну ≥мпер≥ю —оюзом (а не ≥мпер≥Їю) рад¤нських (а не кр≥пацьких) соц≥ал≥стичних (а не колон≥альних) республ≥к (а не губерн≥й). ћосквини не потребували вчитис¤ у Ќ. ћакк≥авел≥ (1469Ц 1527 рр.), бо ще перед його народженн¤м робили те, що в≥н радив. Ќаприклад, об≥ц¤ли б≥льше, н≥ж противник, не маючи жодного нам≥ру зд≥йснювати об≥ц¤нки. ѕривласнювали чуж≥ ≥дењ (хоч вони були протилежн≥ московським), щоб, прикриваючись ними, одурити ворога. ќбвинувачували противника в злочинах, що њх в≥н н≥коли не робив. ќббр≥хували, знеславлювали, очорнювали кого хот≥ли. ѕриховували за гарними назвами найп≥дл≥ш≥ вчинки. ¬иступали п≥д р≥зними личинами ≥ т. д. ≥ т. п.Ц ≥ то вс≥ москвини упродовж ус≥Їњ своЇњ ≥стор≥њ. ¬се протиприродне Ц нежиттЇздатне, а природне Ц сильне. ¬с≥ московськ≥ парт≥њ розлет≥лис¤ п≥сл¤ 1917 року, ¤к порошинки в≥д подуву в≥тру, бо њхн≥ (позичен≥ в ™вроп≥) ≥дењ були протиприродн≥ москвинам. Ќатом≥сть Ћен≥н збудував свою парт≥ю на природних москвинам засадах: деспот≥њ, зосередженн≥ влади, жорстокост≥, сл≥пому послухов≥ ≥, насамперед, на запекл≥й в≥р≥. ¬с≥л¤к≥ теор≥њ Ц то лише задл¤ обдурюванн¤ тих, хто за формою не бачив зм≥сту. Ѕ≥льшовики-лен≥нц≥ були насамперед московською нац≥онал≥стичною парт≥Їю духовно, справд≥ кров в≥д кров≥, к≥сть в≥д кост≥ московського народу. Ќарод в≥дчув спор≥днен≥сть з б≥льшовицькою парт≥Їю, п≥дтримав њњ душею, серцем, головою, руками ≥ ногами. ѕ≥дтримала вс¤ нац≥¤ в≥д багатьох царських генерал≥в та патр≥арха јлексЇ¤ —еманського до пТ¤ничок, волоцюг, жебрак≥в. ћосковська нац≥¤ п≥шла за голосом нац≥онального ≥нстинкту ≥ вр¤тувала свою ≥мпер≥ю. Ќав≥ть т≥ генерали, ¤к≥ воювали проти рад¤нськоњ влади, п≥зн≥ше визнали, що траг≥чно помилилис¤⁵⁹⁶. Д–ад¤нський державний апарат Ц це справд≥ народний апарат. Ќаш московський народ сам його створив, ≥ в≥н виконуЇ його волюУ⁵⁹⁷,Ц справд≥ так. јдже й деспотичний лад у ћосковщин≥ не цар≥ накидали згори, в≥н походив з глибочини московськоњ народноњ душ≥. Ќев≥гласи тверд¤ть, н≥би москвини ≥ ћосковщина дуже зм≥нилис¤ по 1917 роц≥: мовл¤в, загальна осв≥та, поширенн¤ культури, ≥ндустр≥ал≥зац≥¤, знищено паразитичних двор¤н тощо. —л≥пц≥ не бачать, що вс≥ зм≥ни в —–—– Ц це зм≥ни лише форм, а не зм≥сту. ѕ≥дсл≥пуват≥ не бачать, що залишилас¤ незм≥нною ћ≈“ј ћосковщини, на червоне перемальованоњ. ћосковщина живе за принципом Дћета виправдовуЇ засобиУ. ÷¤ засада ви¤вилас¤ ломакою з двома к≥нц¤ми: дуже допомогла збудувати ≥мпер≥ю, а другий к≥нець може њњ зруйнувати. як? ÷¤ узаконена державою засада поширилас¤ ≥ на приватне житт¤. «вичним зразком московськоњ пров≥дноњ верстви став ДшкурникУ, ДрвачУ, карТЇрист, вислужник, що р≥дну маму продасть за свою вигоду. ѕ≥длий, зрадливий ≥ понад усе Ц бо¤гуз. ¬ласний добробут ц≥нуЇ понад усе. “ип революц≥онера-борц¤, що жертвував житт¤м у боротьб≥ за ≥дењ та ≥деали, за народ, за соц≥ал≥зм тощо Ц залишивс¤ лише в могилах, арх≥вах, музе¤х ≥ в л≥терарур≥, ≥мперська влада наказуЇ митц¤м творити так≥ образи, хоч з них ≥ глузують. ћорально зогнила пров≥дна верства не ризикуватиме н≥чим задл¤ ¤кихось теоретичних засад.  олись ћосковщина мала досить гарматного мТ¤са: немосквин≥в та дурн≥ших москвин≥в. –оки 1941Ц1945 показали, що немосквини не будуть гарматним мТ¤сом у наступн≥й в≥йн≥. ƒурн≥ших москвин≥в теж поменшало, бо м≥льйони њх пристосувалис¤ добре жити на посадах погонич≥в у¤рмлених народ≥в.

—в≥това ≥стор≥¤ переконливо доводить, що дн≥ держави, пров≥дноњ верстви морально зогнилоњ, обчислен≥. —учасний французький ≥сторик назвав свою книжку про —–—– Д¬елетень на глин¤них ногахУ⁵⁹⁸. ѕод≥бн≥ м≥ркуванн¤ знаходимо ≥ в окремих розумних москвин≥в: Дѕасивн≥сть, нерухом≥сть, тупа байдуж≥сть, але н≥¤к не христи¤нський терпець, брак бажань, брак любов≥ не лише до чогось далекого, високого, св¤того, а нав≥ть до близького, до свого, до самого себе; взагал≥ брак ус¤коњ любов≥ до будь-чого Ц ось наш≥, московськ≥, справжн≥, найглибш≥, часом прихован≥ почутт¤. ¬с≥ наш≥ московськ≥ почутт¤ поход¤ть з хаосу. Ќахил до перв≥сного, до плаского, до прим≥тивного Ц ось наш≥ смаки. —трах височини. —трах глибини. Ѕоњмось всього багатогранного, складного. Ќахил до всього недорозвиненого, механ≥чного, в≥д≥рваного. Ќелюбов до орган≥чного, до ц≥л≥сного. Ќелюбов до силог≥зму, ¤кийсь страх ≥ безпорадн≥сть перед ним, ¤к це зауважив ще ѕ. „аадаЇв. ≤ вражаючий брак ц≥кавост≥, ледарство думки, що так бентежило ќ. ѕушк≥на. ≤ ¤к насл≥док цього всього Ц брак любов≥ до культури. јдже культура, по-перше, складна, а ми любимо спрощене; а по-друге, культура Ц це любов до житт¤, а ми, москвини, Ї д≥ти хаосу, себто смерт≥, отже, любити житт¤ не можемо.  ультура Ц складна, ≥ культура Ц це лад, уклад. ј ми ж, москвини, д≥ти хаосу.  ультура Ц це ≥Їрарх≥¤ ц≥нностей, а ми любимо р≥вн≥сть хаосу ≥ знати не хочемо жодноњ ≥Їрарх≥њ.  ультура Ц це св≥тло, а наш≥ звикл≥ до темного хаосу оч≥ не витримують св≥тла.  ультура Ц це творч≥сть, а ми, москвини, д≥ти хаосу, здатн≥ лише руйнувати.  ультура Ц це краса, а нас вона ображаЇ, ¤к кожна неоднаков≥сть.  раса Ц це св≥тло житт¤, а нам, москвинам, вона видаЇтьс¤ гр≥шною, ≥ ми нав≥ть боњмос¤ њњ. Ѕоњмос¤ ≥ тому ненавидимо. Ќав≥що нам краса? ўо може вона сказати нашому розумов≥ ≥ серцю? јдже ми звикли спогл¤дати не житт¤, що Ї красивим, а смерть, що Ї бридкою. «рештою, культура Ц це правда, а ми, москвини, не хочемо њњ, бо боњмось њњ височини. Ќаша думка не п≥дноситьс¤ вище низьких, невиразних, безладних п≥в-правд.  ультура Ц це хист ≥ дар Ѕожий, а ми, москвини, не любимо Ѕога ≥ не стерпимо хисту. ћи не стерпимо н≥чого, що п≥дноситьс¤ понад пласку, тупу ≥ мертву м≥ру, перес≥чн≥сть. “а й узагал≥ ми, москвини, не можемо н≥чого любити. ћи можемо лише ненавид≥ти. як же можемо ми розум≥ти культуру, що Ї сама Ћюбов? ћи не розум≥Їмо ладу, ладу н≥ в царин≥ ≥дей, ан≥ в царин≥ сусп≥льн≥й. ћи ненавидимо вс¤ку форму, бо ж хаос безформний, а ми, москвини, Ї д≥ти хаосу. ¬с≥л¤ка форма Ц це житт¤ ≥ краса, а ми не любимо ан≥ краси, ан≥ житт¤. ћи, москвини, не знаЇмо м≥ри н≥де, вс¤ м≥ра нам видаЇтьс¤ примусом, вс≥л¤кий уклад Ц силуванн¤м, вс≥л¤ка влада сваволею. ≤ справд≥, ми не розум≥Їмо н≥ сутност≥ влади, н≥ зм≥сту вол≥, свободи, ≥ тому Ддуша душ≥У нашоњ Ї щось дикунське, зв≥р¤че. ј по сут≥ ми ставимос¤ з презирством до самоњ прац≥, до героњзму, до слави. „и ж не казав ‘. ƒостоЇвський, що найспокуслив≥шим нам Ї право на безчест¤?У⁵⁹⁹. „и ж не в≥рити цьому московському патр≥отов≥, що з таким душевним болем журитьс¤ своњм народом?

ћужик ≤. Ѕолотн≥ков, козак ™. ѕугачов, голодранець —. –аз≥н, ≥нтел≥генти, л≥берали, соц≥ал≥сти ¬. ЅЇл≥нський, ћ. „ернишевський, ѕ. «айчевський, монарх≥сти ¬. —оловйов,  . ЋеонтьЇв, пом≥щики ћ. Ѕакун≥н, ќ. √ерцен, двор¤ни —. ЌЇчаЇв, ¬. Ћен≥н, генерали ќ. јракчеЇв, √. ѕотьомк≥н, аристократи кн¤зь ѕ.  ропотк≥н, граф Ћ. “олстой, царь ќлекс≥й, ≤ван IV, ≥мператори ѕетро ≤, ћикола ≤, патр≥архи ≤оким, ќлекс≥й Ц вс≥ стани, в≥д ≥мператора до голодранц¤, у вс≥х стол≥тт¤х завжди зд≥йснювали той самий Дб≥льшовизмУ, що м≥н¤ючи своњ назви, лишавс¤ незм≥нною нац≥ональною в≥рою московськоњ нац≥њ. ƒержава, церква, ур¤д, ≥нтел≥генц≥¤, багач≥, голота Ц Їдн≥сть у нац≥ональних ≥деалах вражаЇ. Ѕезогл¤дне пануванн¤ вищого стану над м≥льйонами раб≥в: бо¤р за цар≥в, двор¤н за ≥мператор≥в, голодранц≥в за диктатор≥в. —паленн¤ Їретичних книжок за патр≥арха ‘от≥¤ Ц XVI ст., цар¤ ќлекс≥¤ Ц XVII ст., за деспотичного ≥мператора ѕетра ≤ Ц XVIII ст., л≥берального ≥мператора ќлександра ≤≤ Ц XIX ст., за соц≥ал≥стичних диктатор≥в ’’ ст. Ќищенн¤ чужих скарб≥в культури за јндр≥¤ Ѕоголюбського (кињвських церков 1169 р.), за  атерини ≤≤ (стародавн≥х храм≥в у  риму 1783 р.), за ћиколи ≤≤ (украњнських бароккових церков 1900 р.), за ¬. Ћен≥на (кињвських та ≥нших церков, музењв), за ћ. ’рущова (украњнських книгозб≥рень, арх≥в≥в, украњнськоњ мови) Ц така ≥сторична т¤гл≥сть московськоњ Дпобожност≥У ≥ ДкультуриУ. Ѕезбожницьк≥, блюзн≥рськ≥ орг≥њ опричник≥в за ≤вана IV у XVII ст., Двсесв¤тейшого, всепь¤нейшего —обораУ за ѕетра ≤ у XVIII ст., Драдени¤У аристократ≥њ за ќлександра ≤ та безбожництво ≥нтел≥генц≥њ за ќлександра ≤≤≤ у ’≤’ ст., блюзн≥рськ≥ орг≥њ студент≥в-богослов≥в за ћиколи ≤≤ ≥ комсомольц≥в за ¬. Ћен≥на у ’’ ст.Ц т¤гл≥сть традиц≥й подиву г≥дна. —оц≥ал≥стичн≥ в≥дозви до народу ≤. Ѕолотн≥кова 1611 р., ѕетра ≤ Ц 1709 р., ™. ѕугачова Ц 1773 р., ѕ. «айчевського Ц 1869 р., а дал≥ вже дес¤тки ≥нших.  аторжн≥ работи на каналах за ≤вана IV, за ѕетра ≤, за ћикити ≤ Ц вс≥ руками поневолених народ≥в.

Ѕо¤рськ≥ кр≥пацьк≥ фабрики XVII ст., кр≥пацьк≥ Ц ѕетра ≤ у XVIII ст., ≥ кр≥пацьк≥ Ц ¬. Ћен≥на у ’’ ст. ћасове, криваве закр≥паченн¤ в≥льних сел¤н до общин у XVII ст., до двор¤нських маЇтк≥в у XVIII ст., до колгосп≥в у ’’ ст. “ри чверт≥ державного кошторису на озброЇнн¤: за ≤вана IV, за ѕетра ≤, за  атерини ≤≤, за ћиколи ≤, за …осифа ≤, за ћикити ≤. ƒержавн≥ системи донос≥в на висот≥ патр≥отичного обовТ¤зку: ДсказателиУ у XV ст., ДфискалыУ у XVIII ст., ДисправникиУ у ’≤’ ст., ДсексотиУ у ’’ ст. ƒержавна ≥ громадська пошана до кат≥вського фаху, ¤к р¤т≥вника трону у XVIII ст., ДгосударственностиУ у ’≤’ ст., Дсоциалистического отечестваУ у ’’ ст. ѕост≥йна, щораз б≥льша розбудова вТ¤зниць, каторги: за цар≥в, за ≥мператор≥в, за диктатор≥в. ѕретор≥анськ≥ збройн≥ частини дл¤ охорони влади: стр≥льц≥ та опричники за цар≥в, двор¤нська гвард≥¤ та ДохранкаУ за ≥мператор≥в, компарт≥¤ та Ќ ¬ƒ за диктатор≥в. ѕан≥вна каста: бо¤рство XVЦXVII ст., двор¤нство XVIIIЦ XIX ст., бос¤цтво ’’ ст. —в¤щеники Ц таЇмн≥ донощики пол≥ц≥њ: церковний обовТ¤зок виказувати п≥дозр≥лих за цар≥в, уневажненн¤ таЇмниц≥ спов≥д≥ за ≥мператор≥в, чек≥сти в р¤сах за диктатор≥в. √лава церкви Ц в≥рний слуга ур¤ду: патр≥арх ≤оким Ц XVII ст., обер-прокурор —иноду  . ѕобЇдоносцев Ц ’≤’ ст., патр≥арх јлексЇй —еманський ’’ ст. «арозум≥ла варварська пиха, ненависть до немосквин≥в, ненависть до всього Ївропейського: старов≥р≥в Ц XVII ст., словТ¤ноф≥л≥в Ц ’≤’ ст., б≥льшовик≥в Ц ’’ ст. «величенн¤ хама, душегуба в XVIЦXVIII ст., Дуниженных и оскорбленныхУ у ’IX ст., Дсоциально близкихУ у ’’ ст.

ѕовс¤кчасна небезпека в≥д у¤рмлених немосквин≥в дл¤ ≥мпер≥њ. ј понад усе за вс≥х стол≥ть, у вс≥х станах Ц стих≥йна ненависть до всього високого, красивого, ≥ндив≥дуального. «акор≥нен≥ глибоко в душ≥ ≥ з молоком матер≥ передаван≥ з покол≥нн¤ в покол≥нн¤ клич≥: Дѕокор¤йтес¤ ¤зыци, ибо с нами ЅогУ Ц московськоњ церкви; ДЌарод-богоносец, месси¤ мираУ Ц московськоњ ≥нтел≥генц≥њ; Д¬семирна¤ революци¤У Ц московського народу.

≤. Ѕолотн≥ков, —. –аз≥н, —. ЌЇчаЇв, ¬. Ћен≥н. —ел¤нин, голодранець, двор¤нин. XVII ст., XVIII ст., ’’ ст. ¬икиньте ≥мена, дати, назви з ≥стор≥њ будь-¤кого стол≥тт¤ ћосковщини, ≥ читач не вгадаЇ: про ¤ке саме стол≥тт¤ читаЇ. ƒес¤тками тис¤ч самих под≥бних факт≥в без по¤снень можна заповнити велику книгозб≥рню. ј поки њњ не матимемо, доти ћосковщина зможе поширювати москволюбство, цю найсильн≥шу свою зброю.

 

 читати дал≥