ћолодим борц¤м
за волю ”крањни присв¤чуЇ
автор
¬—“”ѕ
†ўе за перед≥сторичних час≥в до п≥вн≥чно-сх≥дного
кутка ™вропи примандрував з јз≥њ маленький угро-ф≥нський народець. ¬еличезний
прал≥с на багнистому ірунт≥ в≥дгородив той народець в≥д усього св≥ту так, що
в≥н в≥дстав в≥д культурного розвитку людства на багато стол≥ть. Ќаприклад, свою
л≥тературну мову почав творити аж у XIX стол≥тт≥, в≥д ќ. ѕушк≥на (1799Ц 1837),
отже, на 800 рок≥в п≥зн≥ше за украњнц≥в. „ужинц≥: украњнц≥, татари, н≥мц≥
створили державний лад у тому Ц Ѕогом ≥ людьми забутому Ц кутику —х≥дноњ
™вропи. ѕостало маленьке, вбоге кн¤з≥вство —уздальське, що за к≥лькасот рок≥в
виросло на величезну ≥мпер≥ю, ¤ка зайн¤ла одну шосту суходолу планети. як же
воно виросло? «агарбавши значно сильн≥ш≥ (ф≥зично ≥ культурно) за себе
сус≥дн≥ народи. „и москвини були розумн≥ш≥, в≥дважн≥ш≥ за сус≥д≥в? Ќ≥. ƒе ж
таЇмниц¤ перемог московського народу?
ћабуть, немаЇ в св≥т≥ народу, що про нього св≥т знаЇ
менше, н≥ж про народ московський. ≤ ц≥лком певно немаЇ в св≥т≥ народу, про
¤кого св≥т маЇ б≥льш помилкову у¤ву, н≥ж про народ московський та про його державу.
Ќайдивн≥ше, що нав≥ть сус≥ди: украњнц≥, пол¤ки досить не знали московського
народу. ј вони ж заплатили за те незнанн¤ руњною власних держав. ќтже, мусили б
вивчати свого ворога, бо ж не знаючи його Дах≥лесовоњ ступн≥У, н≥коли його не
переможуть. ј слабкостей маЇ ћосковщина багато. “а, власне, жоден ворог
ћосковщини н≥коли не бив по њњ найслабших м≥сц¤х, бо не знав њх. ўо г≥рше,
часом вважав слабш≥ м≥сц¤ за сильн≥. Ќаприклад, московськ≥ вороги мали
в≥йськову потужн≥сть ћосковщини за велику силу лише тому, що ≥мпер≥¤ розл¤глас¤
на величезному простор≥. «асл≥плен≥ такою географ≥чною розлог≥стю, ≥сторики не
добачали того ≥сторичного факту, що ћосковщина н≥коли не вигравала жодноњ в≥йни
своЇю в≥йськовою силою. “аких хибних у¤влень про ћосковщину можна назбирати
тис¤ч≥. ѕригадаймо лише к≥лька.
ўе перед ѕолтавою арл XII намовл¤в “уреччину воювати
ћосковщину. ѕольща дала туркам великого хабара, щоб вони не послухали арла.
≥лька рок≥в п≥зн≥ше “уреччина таки воювала з ћосковщиною, але було вже зап≥зно
спинити зростанн¤ ≥мпер≥њ, ¤ка розвалила турецьку сто рок≥в п≥зн≥ше. ј ѕольща
за св≥й хабар туркам д≥стала Ц сто рок≥в
п≥зн≥ше Ц московське ¤рмо на свою шию.
”крањнська шл¤хта озброњла 1812 р. своњм коштом 15 к≥нних
полк≥в, н≥бито дл¤ московського в≥йська. ”повноважений шл¤хти генерал ¬.
«акревський таЇмно поњхав до ¬аршави намовл¤ти Ќаполеона йти в ”крањну,
об≥ц¤ючи тут повстанн¤ проти ћосковщини. ‘ранцузький посол у ÷аргород≥
( ост¤нтинопол≥) наполегливо радив Ќаполеонов≥ те саме. ѕол¤ки ж ус≥л¤кими
очорнюванн¤ми украњнц≥в переконали Ќаполеона не йти в ”крањну, а про м≥с≥ю ¬.
«акревського пов≥домили ћосковщину. ћосковщина негайно роззброњла та роз≥гнала
згадан≥ полки, а ¬. «акревського п≥дступно схопила ≥ заслала до —иб≥ру.
Ќаполеон, програвши в≥йну на —ход≥ ™вропи, втратив корону. ћосковщина ж,
вигравши в≥йну, в≥д≥брала в≥д ѕольщ≥ рештки њњ самоуправних (автономних) прав.
ћосковщина (ур¤ди ќ. еренського ≥ ¬. Ћен≥на) оф≥ц≥йно
проголосила, що вона боретьс¤ за Дмир во всем миреУ. ”р¤д ¬. Ћен≥на визнав
державну незалежн≥сть ”крањни ≥ п≥дписав з нею мир. ”крањнськ≥ м≥н≥стри
пов≥рили ≥ розпустили украњнське в≥йсько. Ќезабаром т≥ м≥н≥стри опинилис¤ у
московських вТ¤зниц¤х або на вигнанн≥, а ”крањна опинилас¤ знову у стан≥
московськоњ колон≥њ. “а украњнський народ не здавс¤, ≥ к≥лька рок≥в ус¤ ”крањна
палала в пожежах сел¤нських повстань. ÷≥ повстанн¤ примусили ћосковщину визнати
Дмалороссийское наречиеУ за Дукраинский ¤зыкУ ≥ погодитись на Дукрањн≥зац≥юУ
”крањни. ¬и¤вивши ≥мена украњн≥затор≥в, ћосковщина вигубила 1933Ц1937 рр. ус≥х
њх упень.
‘ранц≥¤, јнгл≥¤ та —Ўј допомогли 1918Ц1920 рр. ћосковщин≥
р¤тувати њњ ≥мпер≥ю. ‘ранц≥¤ заборонила ѕольщ≥ та –умун≥њ продавати ”крањн≥ не
лише зброю, а й нав≥ть л≥ки. јнгл≥¤ загрозила убанщин≥ припинити допомогу
зброЇю, ¤кщо убанщина не визнаЇ зверхност≥ московськоњ влади генерала
ƒен≥к≥на. јнгл≥¤ ≥ —Ўј надали ƒен≥к≥ну та олчаков≥ в≥йськовоњ допомоги на 950
м≥льйон≥в долар≥в. —Ўј примусили япон≥ю вивести њњ в≥йська з —иб≥ру ≥ сам≥
забрали своњ полки, в≥дкриваючи тим шл¤х ћосковщин≥ знову в≥дбудовувати
≥мпер≥ю. “ак Ївропейц≥ та американц≥ сам≥ розбудовували московську загрозу
своњм власним державам.
ѕольща зрадила 1921 р. свого союзника Ц ”крањну,
п≥дписавши з ћосковщиною мир. ћосковщина 28 рок≥в п≥зн≥ше обернула ѕольщу на
свого сател≥та.
Ќ≥меччина нищенн¤м украњнц≥в ≥ всього украњнського
обернула 1939Ц1941 рр. свого природнього союзника ”крањну проти ћосковщини на
свого ворога. —воњм знищенн¤м полонених Ќ≥меччина припинила здачу до полону
во¤к≥в —–—– (здалос¤ понад пТ¤ть м≥льйон≥в солдат≥в ≥ оф≥цер≥в) ≥ тим зм≥цнила
московське в≥йсько.
—Ўј дес¤ть рок≥в (1941Ц1951) своњм власним коштом
розбудовували в≥йськову, господарську, пол≥тичну потужн≥сть московськоњ ≥мпер≥њ
так, що тепер сам≥ тремт¤ть з≥ страху. «а тих рок≥в ћосковщина д≥ставала вс≥
американськ≥ таЇмниц≥ виробництва найнов≥шоњ зброњ (разом з атомною) не лише
в≥д шпигун≥в, але й оф≥ц≥йно, в≥дкрито в≥д ур¤ду —Ўј1.
Ѕагато таких факт≥в московських ДперемогУ можна назбирати
в ≥стор≥њ. “а дл¤ ≥сторика, соц≥олога, а насамперед дл¤ пол≥тика ≥сторичний
факт важить не сам по соб≥, а ¤к ви¤в напр¤му (тенденц≥њ) житт¤ в≥дпов≥дного
народу чи сп≥льноти. ¬ажить ¤к символ його могутност≥. Ќе зрозум≥Їмо сут≥,
зм≥сту, ваги, насл≥дк≥в ≥сторичного факту, не п≥знавши причин, ¤к≥ той факт
створили. ј не зрозум≥вши сут≥ минулого, блукатимемо наосл≥п у сучасному,
робитимемо помилки, що за них платитимуть наш≥ д≥ти, внуки ≥ правнуки.
Ќай¤скрав≥шим прикладом Ї —–—–, що його створила не мудр≥сть москвин≥в, а
нерозумн≥сть Ївропейц≥в, а насамперед украњнц≥в.
ўоб зрозум≥ти ≥сторичн≥ ¤вища та под≥њ того чи того
народу, мало знати лише ≥сторичну хронолог≥ю культурних, господарських,
пол≥тичних под≥й у його житт≥. —аме знанн¤ Ї лише передумовою ос¤гненн¤
внутр≥шн≥х, незримих сил, що спричин¤ють ≥ “¬ќ–я“№ т≥ под≥њ. “реба, насамперед,
досл≥дити њхнЇ походженн¤, закладен≥ в них њхн≥ властивост≥,
взаЇмоповТ¤зан≥сть, взаЇмод≥ю тих сил; творчий чи руйн≥вний вплив њх на весь
народ. оротко кажучи Ц потр≥бен глибокий соц≥олог≥чний анал≥з ƒ”’ќ¬Ќќ—“≤
певного народу. ≤ лише п≥знавши ƒ”’ ≥ ƒ”Ў” народну, зможемо зрозум≥ти д≥њ того
народу. ƒ≥њ ж бо особи чи сп≥льноти Ї лише зовн≥шн≥м ви¤вом њх духовност≥.
Ќаука про народну вдачу (етнолог≥¤) тепер лише в
пелюшках, ≥ тому мусимо звертатис¤ також ≥ до сусп≥льствознавства (соц≥олог≥њ),
народознавства (етнограф≥њ), до науки про походженн¤ народу (етноген≥њ) та
науки про спадков≥сть (генетики), взагал≥ до ≥стор≥њ людськоњ культури. —тара
≥стор≥ософ≥¤ майже не брала до уваги цих наук, не зважала на дух ≥ душу
народ≥в. “им-то багато ≥сторичних под≥й впало на вчен≥ голови ≥сторик≥в
неспод≥вано. ј саме ≥сторики мали дати пол≥тикам ключ до передбаченн¤
≥сторичного розвитку, д≥¤нь окремих народ≥в. јле саме найб≥льший украњнський
≥сторик ћ. √рушевський, ставши 1917 р. на чол≥ украњнського народу, зав≥в його
до жахливого пекла на ≥мТ¤ —–—–.
ѕовторюЇмо: 90 % помилок зах≥дних пол≥тик≥в спричинило
ц≥лковите незнанн¤ душ≥ москвина. ѕричин багатьох неспод≥ваних ви¤в≥в
московськоњ пол≥тики вони не можуть зрозум≥ти, бо н≥¤ка людська лог≥ка не може
њх по¤снити нав≥ть з точки зору добра самоњ ж ћосковщини. “а найдивнiше, що
нав≥ть украњнська ≥нтел≥генц≥¤ не знала ≥ не знаЇ душ≥ москвина, хоч в≥н аж
надто переконливо показував њњ украњнц¤м стол≥тт¤ми. Ћише украњнський народ
к≥лькасотр≥чним досв≥дом знав московську душу ≥ висловив те знанн¤ сотн¤ми
припов≥док. Ќайглибший знавець московськоњ душ≥ ‘. ƒостоЇвський св≥дчить:
ДЌайб≥льшою силою ћосковщини було те, що Ївропейц≥ не знали нас, москвин≥вУ.
ћосковськ≥ вожд≥ були св≥дом≥ цього в≥д першопочатк≥в своЇњ держави ≥ тому
мають на њњ кордонах заслону в≥д ™вропи вже понад п≥втис¤ч≥ рок≥в. ћосквини
к≥лька стор≥ч напружують ус≥ своњ зд≥бност≥ в брехн≥, п≥дкупах, щоб св≥т не
д≥знавс¤ про справжнього москвина ≥ про справжню ћосковщину. Ќайвищ≥ дос¤гненн¤
в обдурюванн≥ чужинц≥в здобула московська Ддемократ≥¤У по 1917 роц≥. ≤ ос¤гнула
дуже простим, але направду ген≥альним способом: лише зм≥нила терм≥нолог≥ю.
ћосковщина почала шахраювати пол≥тичним перейменуванн¤м
ще по наш≥й поразц≥ в ѕере¤слав≥ 1654 р., а поширила його по наш≥й катастроф≥
п≥д ѕолтавою 1709 р. “од≥ вона, не зважаючи на жодн≥ ≥сторичн≥ факти, не
переймаючись н≥¤кими п≥дставами, просто проголосила себе Д–ос≥ЇюУ, отже,
спадкоЇмницею всього культурного та пол≥тичного надбанн¤ –уси. ј щоб ДхахолУ
л≥пше зрозум≥в, що саме така зм≥на означаЇ пол≥тично, москвин назвав себе
ДвеликорусскимУ, а украњнц¤ ДмалорусскимУ. ≤ ц¤ засада Двелико-малоУ стала
зм≥стом ус≥х московсько-украњнських стосунк≥в в≥дтод≥ й дос≥. якщо ж хтось з
украњнц≥в пробував кпити з тих новоспечених ДвеликихУ Ц мандрував до —иб≥ру. ј
коли Ївропейськ≥ ур¤ди за старим звичаЇм адресували листа до ћосков≥њ, до
московського ур¤ду, то москвини повертали њм назад з прим≥ткою, що такоњ Дне
существуетУ, а Ї лише Д–осси¤У ≥ ДроссийскийУ. ѕсихологи запевн¤ють, що люди
сприймають найбезглузд≥шу брехню за правду, ¤кщо ту брехню вперто ≥ довго
повторювати. “ак аз≥ати-москвини стали ДрусскимиУ, а монгольська ћосковщина Ц
Д–оссиейУ. “а ц¤ крад≥жка чужого ≥мен≥ була лише дит¤чою забавкою пор≥вн¤но з
назовницькими загарбанн¤ми московськоњ Ддемократ≥њУ по 1917 роц≥.
ћожна без переб≥льшенн¤ вважати назву ДсоветскийУ
найген≥альн≥шим винаходом москвин≥в. ÷е ж не стара, зненавиджена, загарбницька
московська ≥мпер≥¤ в≥дродилас¤ 1917 року, а виник ц≥лковито новий Дсоюз
советских республикУ. олишн≥ми колон≥¤ми московськоњ ≥мпер≥њ правл¤ть не
прислан≥ з ѕетербурга губернатори, а ДсоветскиеУ (мовл¤в, роб≥тничо-сел¤нськ≥)
ур¤ди нац≥ональних республ≥к, що њх обираЇ м≥сцева людн≥сть б≥льш≥стю 99 %
голос≥в. ќтже, грабуЇ, увТ¤знюЇ, мордуЇ, виган¤Ї з р≥дноњ земл≥ не московська
≥мперська влада, а м≥сцева, Дсоветска¤У. ўоправда, в т≥й м≥сцев≥й ДсоветскойУ
влад≥ Ї забагато Дстарших брат≥вУ, але ж њхн≥й обовТ¤зок Ц навчати розуму
молодших, ще нерозумних. «рештою, ≥ найвища влада —–—– Ї в руках не лише
лен≥них, Їжових, молотових, а також ≥ скрипник≥в, тимошенк≥в, криленк≥в,
дзержинських, кос≥ор≥в, м≥ко¤н≥в, стал≥н≥в, бер≥й, троцьких, каганович≥в, ¤год
≥ т. п. ќтже, вс≥ бачать: найвища влада —–—– не московська, а ≥нтернац≥ональна.
≤ це вона, ≤≤≤ ≤нтернац≥онал, загарбала ”крањну, √руз≥ю, “уркестан, ≈стон≥ю,
Ћатв≥ю, Ћитву, ѕольщу, –умун≥ю, Ѕолгар≥ю, ћад¤рщину, „ех≥ю, —ловаччину, а
ћосковщина не загарбувала жодноњ крањни. ўоб≥льше, ≥нтернац≥ональна Дсоветска¤У
влада, мовл¤в, гнобить також ≥ ћосковщину ≥ все московське. “ак ћосковщина
личиною ДсоветскийУ не лише замаскувала своЇ ≥сторичне загарбництво
(≥мпер≥ал≥зм) та осадництво (колон≥ал≥зм), а й переклала з московського народу
на ДсоветскуюУ власть ¬≤ƒѕќ¬≤ƒјЋ№Ќ≤—“№ за вс≥ ди¤вольськ≥ злочини в —–—– ≥ в
св≥т≥. ≤ москвини в —–—– та на ем≥грац≥њ вже планують, щоб немосквини —–—–
нищили на своњх земл¤х не московську владу, а комун≥ст≥в та ДсоветскуюУ владу,
коли прийде ¬еликий ƒень ѕорахунку на —ход≥ ™вропи.
¬ ”крањн≥ Ї сотн≥ тис¤ч питомих москвин≥в, що вивчили
украњнську мову. –¤туючись в≥д стих≥йного вибуху ненавист≥ до всього
московського, вони хутко обернутьс¤ на щирих украњнських патр≥от≥в, нав≥ть у
нац≥онал≥ст≥в. ј за революц≥йного безладу горлодери (демагоги) дуже легко
д≥стаютьс¤ на пров≥дн≥ пости. “ак пос¤дуть Дзукрањн≥зован≥У москвини
самост≥йноњ ”крањни вс≥ вищ≥ посади. ≤ подбають, щоб п≥д приводом приналежност≥
до Ќ ¬ƒ загинуло у революц≥йному безлад≥ ¤комога б≥льше справжн≥х украњнських
патр≥от≥в. ≤ це не теоретичне припущенн¤. ” в≥йн≥ 1939Ц1945 рр. москвини це
робили масово. “од≥ н≥мц≥ приймали на службу багато московських ут≥кач≥в, бо т≥
знали н≥мецьку ≥ московську мови та поборювали (у ден≥к≥нськ≥й арм≥њ)
ДсоветскуюУ владу. ÷≥ москвини вигубили (н≥мецькими руками) сотн≥ тис¤ч
украњнц≥в в окупован≥й ”крањн≥ п≥д звинуваченн¤м у комун≥зм≥. ≤ водночас т≥
Дантикомун≥стиУ вр¤тували дес¤тки тис¤ч москвин≥в-комун≥ст≥в ≥ нав≥ть
енкаведист≥в в≥д н≥мецькоњ шибениц≥. ќсь ¤к далеко заводить московська личина
ДсоветскийУ ≥ взагал≥ московське переназовництво. «авданн¤ ц≥Їњ розв≥дки
зривати московськ≥ личини. ћи називатимемо реч≥ своњми ≥менами. ѕокажемо, що т.
зв. Дсоветска¤У влада Ї не що ≥нше, ¤к стара, традиц≥йна, ≥сторична,
загарбницька ћќ— ќ¬—№ ј влада, глибоко шов≥н≥стично-нац≥онал≥стична. ѕокажемо, що
т. зв. ѕ–— Ї не що ≥нше, ¤к стара, з ’V≤ стор≥чч¤ московська нац≥ональна
ДопричнинаУ. ўо т. зв. Дреспубл≥киУ —–—– Ї не що ≥нше, ¤к стар≥ з-перед 1917 р.
московськ≥ осади (колон≥њ) з московськими губернаторами. оротко кажучи,
покажемо, що т. зв. —–—– Ї не що ≥нше, ¤к найцин≥чн≥ше в ≥стор≥њ лицем≥рство
п≥д машкарою найбрехлив≥шоњ терм≥нолог≥њ. ѕокажемо москвина правдивого,
≥сторичного москвина.
≤спанський соц≥олог ’. ќртега-≥-√асет пише: Дя чекаю на
книжку, ¤ка перекладе московський ДбольшевизмУ на мову московськоњ ≥стор≥њУ.
’оч ≥ не вичерпан≥, проте так≥ спроби вже Ї. “а немаЇ й дотепер справжньоњ
≥стор≥њ справжньоњ ћосковщини, себто такоњ, ¤ка подаЇ не лише переб≥г
≥сторичних под≥й, а й т≥ незрим≥ духовн≥ сили, що њх спричинювали. Ќав≥ть
жертви московського загарбництва украњнц≥ та пол¤ки не подали нам такоњ ≥стор≥њ
ћосковщини. ≥лька маленьких книжечок2 тонуть у мор≥ том≥в,
написаних москволюбами, найманими ћосковщиною чужинц¤ми, або нев≥гласами Ц з
московських таки джерел. ƒоки не матимемо справжньоњ ≥стор≥њ справжньоњ
ћосковщини, доки не знищимо московськ≥ ћ≤‘», не з≥рвемо облудн≥ личини Ц доти
ћосковщина перемагатиме нав≥ть сильн≥ш≥ за себе держави й народи.
ќбовТ¤зок дати таку ≥стор≥ю ћосковщини випадаЇ,
насамперед, на украњнських науковц≥в-ем≥грант≥в. ¬они ще недооц≥нюють
величезноњ пол≥тичноњ ваги того ≥сторичного факту, що московську ≥мпер≥ю разом
з тепер≥шн≥м —–—– створили ≥ розбудували не москвини, але зах≥дний св≥т (тобто
й ”крањна). ”крањнськ≥ науковц≥ дотепер не дали глибокого всеб≥чного анал≥зу
ƒ”’ќ¬Ќќ—“≤ москвина ≥ московського народу (Ї лише окрем≥, не повТ¤зан≥ в одну
ц≥л≥сть ≥ неповн≥ спроби), а в≥дтак ≥ пол≥тичного синтезу. ј вони ж знають, що
”крањна заплатила в 1917 р. за брак таких досл≥джень неймов≥рно жахливу ц≥ну,
що називаЇтьс¤ —–—–. ћатер≥алу до под≥бних наукових праць московини сам≥
накопичили ц≥л≥ гори. ¬ ц≥й розв≥дц≥ ми наведемо лише невеличку частку з тих
матер≥ал≥в3. ѕовторюЇмо: час остаточно зрозум≥ти духовн≥сть
московського народу (нац≥њ), ≥накше в новому Д1917 роц≥У заплатимо новим —–—–,
на сучасний кол≥р перемальованим.
ƒуховн≥сть:
вдачу, псих≥ку, культуру, св≥тогл¤д московського народу можна визначити
терм≥ном Дћосков≥змУ, а точн≥ше Ц ДћосковствоУ. ўоб досл≥дити, вивчити
московство, потр≥бна багатор≥чна прац¤ багатьох науковц≥в Ц фах≥вц≥в з ус≥х
галузей знань. “реба мати доступ до московських арх≥в≥в та великих
книгозб≥рень. ѕроте ≥ поза —–—– можна знайти чимало матер≥ал≥в про московство
дл¤ великоњ науковоњ прац≥. “акоњ ще не маЇмо, а житт¤ вимагаЇ, бо вже пТ¤ть
хвилин до 12-оњ. “им-то ≥ ц¤ наша публ≥цистична розв≥дка Ц л≥пше, ¤к н≥чого, бо
зверне увагу наших молодих науковц≥в на вир≥шальну наукову тему: московство.
¬ир≥шальну, бо Ќ≈ ѕ≤«Ќј¬Ў» ћќ— ќ¬—“¬ј,
Ќ≈ ѕ≈–≈ћќ∆≈ћќ ћќ— ќ¬ў»Ќ”.
