IV. Ѕ≈«¬Ћј—Ќ≤—“№
≤ «Ћќƒ≤…—“¬ќ ћќ— ¬»Ќј
ћосковський народ не знав згубноњ р≥зниц≥ м≥ж ДтвоњмУ ≥ ДмоњмУ.
ё. —амар≥н
’то не бреше ≥ не краде, той не москвин.
ќлександр ≤
” вс≥х народ≥в початок р≥льництва був початком творенн¤ цив≥л≥зац≥њ та
культури. ќбробл¤ючи, поливаючи власним потом певний шмат земл≥ ≥ так вирощуючи
добрий урожай, р≥льник навчивс¤ ц≥нувати той шмат земл≥, любити, вважати за
—¬≤…, ≥ природно боронив в≥д загарбанн¤ сус≥дами. “ак народжувалас¤ ≥
зм≥цнювалас¤ св≥дом≥сть власност≥. «емлю успадковували в≥д прад≥д≥в правнуки.
“ак народжувалас¤ ≥ через багато покол≥нь зм≥цнювалас¤ св≥дом≥сть свого роду, а
з нењ Ц свого племен≥, дал≥ Ц свого народу, ≥ нарешт≥ св≥дом≥сть Ќј÷≤ќЌјЋ№Ќј.
“ак постала св≥дом≥сть ≥сторичного права на власну «≈ћЋё, а з того Ц св≥дом≥сть
обовТ¤зку њњ боронити дл¤ нащадк≥в, тобто ѕј“–≤ќ“»«ћ. ¬с≥ р≥льнич≥ народи Ц
патр≥отичн≥, св≥дом≥ своЇњ г≥дност≥, мають приватновласницьку правосв≥дом≥сть ≥
понад усе волелюбн≥.
Ќе маючи ан≥ природного ≥нстинкту приватноњ власност≥,
ан≥ виробленоњ житт¤м в≥дпов≥дноњ правосв≥домост≥, москвин, самозрозум≥ло, м≥г
створити лише безвласницьку форму користуванн¤ землею. ≤ не лише землею, але й
ус≥м ≥ншим, включно з особистою думкою. ≤ в≥н створив свою нац≥ональну форму Ц
общину. ‘орму не лише господарського, а й громадського ладу та культури. ѕо
1917 роц≥ в≥н переназвав ту свою ДобщинуУ на ДколхозУ.
јж до XVIII ст. не було в ћосковщин≥ приватних власник≥в
на землю. ¬с¤ земл¤ (разом з людьми на н≥й) належала царев≥, в≥н ДжалувавУ
(давав право користуватис¤) њњ своњм бо¤рам, двор¤нам за њхню службу. ÷е й
в≥ддзеркалилос¤ в московськ≥й мов≥. ¬с¤ка стала платн¤ (в≥д держави, громади чи
особи) називаЇтьс¤ ДжалованиеУ, себто ласка. ÷е також в≥дбилос¤ в мов≥.
ћосквини Ц аристократи ≥ мужики Ц називали себе Дцарскими людьмиУ до XVIII ст.,
а пот≥м Ц ДрусскимиУ. ¬с≥ Ївропейц≥ свою народн≥сть висловлюють в ≥менников≥й
форм≥ (’“ќ): украњнець, пол¤к, чех, серб, хорват, словак тощо. ћосквини ж
уживають прикметникову форму ДрусскийУ, тобто „»…. ћосквин псих≥чно не м≥г
сприйн¤ти ≥менниковоњ форми ДрусинУ.
Ѕезвласницька правосв≥дом≥сть природно поширилас¤ на все
московське житт¤. ўоб≥льше, ув≥йшла в п≥дсв≥дом≥сть москвина, зробилас¤
складником його духовност≥. “им-то ≥ соц≥ал≥стичне безвласництво москвин
сприйн¤в охоче, ¤к своЇ р≥дне, природне, зам≥нивши слово ДгосударьУ (цар) на
ДгосударствоУ (соц≥ал≥стичне). «а старою ≥сторичною традиц≥Їю те ДгосударствоУ
(¤к ≥ колись ДгосударьУ) в≥дбираЇ в —–—– приватне майно разом з житт¤м
власник≥в.
ўе 1840 року неписьменний московський мужик ћаксим ѕопов
пропов≥дував 100 %-ий марксизм. . ћаркс видав Д ап≥талУ 27 рок≥в п≥зн≥ше. √раф
Ћев “олстой марксистом не був, а 1905 р. писав царев≥: Дћати землю на власн≥сть
Ц це протиприродний злочин. “им-то московський народ бажаЇ не знищити нашу
споконв≥чну комуну-общину, а навпаки Ц поширити њњ на все житт¤ державиУ. Ќовий
цар ¬олодимир ≤ задовольнив 1917 р. те бажанн¤ ≥ мужика ћ. ѕопова, ≥ графа Ћ.
“олстого. ≤ не лише бажанн¤ цих двох стан≥в, а й ус≥х. Ќаприклад, аристократа
кн¤з¤ ѕ. ропотк≥на, монарх≥ст≥в ¬. —оловйова, . ЋЇонтьЇва, ј. ’ом¤кова,
нац≥онал≥ст≥в ‘. “ютчева, √. ”спенського, ё. —амар≥на, л≥берал≥в ћ. ѕогод≥на,
Ќ. ƒанилевського, соц≥ал≥ст≥в ћ. Ѕакун≥на, ќ. √ерцена, —. ЌЇчаЇва, ћ.
„ернишевського, √. ѕлеханова, ¬. Ћен≥на Ц вс≥ вони в≥рили (п≥дкреслюЇмо Ц
в≥рили), що мати землю у приватн≥й власност≥ неморально, неприродно ≥ гр≥ховно.
¬с≥ вони ненавид≥ли ≥ мр≥¤ли зруйнувати сусп≥льний лад у ™вроп≥ власне тому, що
в≥н заснований на ≥дењ приватноњ власност≥ та на ≥дењ в≥льноњ людини. Ќема
потреби наводити цитати з њхн≥х писань, виданих в —–—– великими накладами. ’≥ба
к≥лька приклад≥в.
ћонарх≥ст . ЋЇонтьЇв: Д—в≥т скоро мусить в≥дкинути буржуазну
культуру, а новий ≥деал людства вийде безперечно з московщини; з народу, у
¤кого найслабше розвинен≥ буржуазн≥ ≥деали. ≤ пора вже покласти край
Ївропейськ≥й буржуаз≥њУ38. ё. —амар≥н: Д“ак, москвин не знаЇ згубноњ
р≥зниц≥ м≥ж ДмоЇУ ≥ ДтвоЇУ. ≤ справд≥, в ћосковщин≥ живуть разом ≥ працюють
сп≥льно батьки, сини, внуки ≥ правнуки, не розд≥л¤ючись аж до смерт≥ ДбольшакаУ
(батька). ÷≥лковито природно така с≥мТ¤-комуна породила б≥льшу комуну-общину.
÷≥лковито природно, що в ћосковщин≥ не було жодного протесту проти
усусп≥льненн¤ (колектив≥зац≥њ) земл≥. Ќавпаки, московськ≥ сел¤ни сам≥ охоче
йшли до колгосп≥в.
ћосквини зд≥йснювали ≥дею безвласност≥ у своњй держав≥ не
в≥д 1917 року, ¤к гадають нев≥гласи. ћосковська ≥де¤ безвласност≥ виникла
водночас з народженн¤м самоњ московськоњ сп≥льноти (нав≥ть ще ран≥ше). ¬же за
перших ≤ван≥в у ’V≤ стол≥тт≥ записали москвини до державних закон≥в свою ≥дею
безвласност≥. “≥ закони були правосильн≥ аж до 1801 року, коли Ддвор¤ниУ
одержали право власност≥ на землю. —ел¤ни та ≥нш≥ нижч≥ верстви не мали того
права аж до 1906 року. ј 1917 року ћосковщина повернулас¤ назад до старих
безвласницьких закон≥в, зневажнивши закони 1801 ≥ 1906 рок≥в. ќтож, за всю
≥стор≥ю право власност≥ на землю мали: вищ≥ верстви Ц 116 рок≥в, а нижч≥ Ц лише
10 рок≥в.
≥лькасотр≥чна безвласницька правосв≥дом≥сть москвина
стала складником його духовност≥, ув≥йшла в його душу. ћосквин ненавидить ≥дею
приватноњ власност≥ не з переконанн¤ в њњ шк≥дливост≥, а з в≥ри в њњ
неморальн≥сть, гр≥ховн≥сть. ј в≥рою Ц ¤к ≥ кожним почутт¤м Ц керуЇ не розум, а
душа. ¬≥ру не можна побороти розумом, бо в≥ра ≥ розум лежать у несум≥рних
царинах: мозок у матер≥альн≥й, ф≥зичн≥й, а душа Ц в позаматер≥альн≥й, духовн≥й.
“ак невизнанн¤ ≥дењ та засади приватноњ власност≥ стало московським
нац≥ональним символом в≥ри.
«аперечуючи право власност≥, москвин лог≥чно не визнавав
його ≥ поза ћосковщиною. ≤ншими словами Ц виправдовував тим своЇ загарбанн¤
чужих земель, грабунок чужих багатств. ” ’’ ст. московська Ддемократ≥¤У
безм≥рно вдосконалила ≥сторично-традиц≥йне загарбництво, ≥ то досить легко,
надавши йому нових назв: Дсоц≥ал≥змУ, Д≥нтернац≥онал≥змУ, Двизволенн¤ з
кап≥тал≥стичного, колон≥ального ¤рмаУ ≥ под≥бних Ћ»„»Ќ.
ќЅў»Ќј
¬≥д початк≥в московськоњ держави у ’≤≤ ст. аж до ’’ ст.
вс¤ сел¤нська земл¤ в н≥й належала юридично ≥ фактично с≥льським громадам
(общинам). ожна община д≥лила свою землю м≥ж своњми членами дл¤ користуванн¤ ≥
оброб≥тку. ј що к≥льк≥сть люду в сел≥ м≥н¤лас¤, то община кожн≥ 3 Ц 5 рок≥в
робила новий перед≥л.
«в≥льн¤ючи 1861 року сел¤н з кр≥пацтва, ур¤д мусив
продати њм частину двор¤нських земель. ѕоза¤к сел¤ни не мали грошей, то продав
у борг (в ”крањн≥ та двор¤нська земл¤ належала колись украњнським козакам та
сел¤нам. ѕетро ≤ та атерина ≤≤ в≥д≥брали њњ в≥д них ≥ подарували двор¤нам,
переважно неукрањнським. ќтже, украњнськ≥ сел¤ни купували 1861 р. свою колишню
власну землю. „и ж не Дблаготворное вли¤ние –оссии в присоединенных
окраинахУ?). ј щоб забезпечити його ст¤гненн¤, ур¤д продав не окремим сел¤нам,
а у власн≥сть общинам. ¬с¤ община в≥дпов≥дала сп≥льною порукою за виплату земл≥
≥ податк≥в. “ак московська община збереглас¤ ≥ по 1861 роц≥. «рештою,
московський ур¤д не м≥г, хоча б ≥ хот≥в, продати землю у власн≥сть окремим
сел¤нам,Ц бо ж ненавид¤чи працю на р≥лл≥, московський мужик продав би св≥й
над≥л з першоњ нагоди ≥ вт≥к до м≥ста. ¬≥н т≥кав ≥ з общини, в≥дмовл¤ючись в≥д
своЇњ частки. ћосковський ур¤д змушений був заборонити 1861 р. с≥льськ≥й влад≥
видавати паспорти сел¤нам без дозволу пов≥тового начальника. ƒостеменно така
сам≥с≥нька заборона Ї ≥ в —–—–. Ѕез паспорта н≥хто не м≥г вийти з хати н≥ до
1917 р., н≥ дос≥.
÷≥лковито протилежно було в ”крањн≥. «емлю одержали у
власн≥сть також с≥льськ≥ громади, а не окрем≥ сел¤ни. “а под≥ливши њњ пом≥ж
своњми, украњнськ≥ с≥льськ≥ громади н≥коли пот≥м не перед≥лювали, а батько
передавав своњм д≥т¤м, д≥ти Ц внукам, внуки Ц правнукам. ≤ не лише передавали,
але й продавали та купували, ¤к свою приватну власн≥сть, хоч оф≥ц≥йно власником
була с≥льська громада. “ак украњнська правосв≥дом≥сть не визнала 1861 року ≥
н≥коли не визнавала московськоњ безвласницькоњ ≥дењ. Ќе визнаЇ ≥ тепер в —–—–.
«а це украњнське сел¤нство заплатило по 1917 р. неймов≥рно жахливу ц≥ну Ц
ѕТя“Ќјƒ÷я“№ ћ≤Ћ№…ќЌ≤¬ своњх труп≥в на Днаш≥й не своњйУ земл≥. “а й у цьому
московська Ддемократ≥¤У —–—– лише насл≥дувала свою стару аристократ≥ю, ¤ка до
1917 року також жорстоко карала украњнських сел¤н за те, що вони не хот≥ли ≥ не
дозвол¤ли н≥кому творити в ”крањн≥ московськоњ общини, а вважали одержану землю
за свою приватну власн≥сть. –≥зниц¤ лише в тому, що московська аристократ≥¤
покарала тис¤ч≥, ≥ то не смертю, а московська Ддемократ≥¤У Ц на смерть ≥
м≥льйони.
ћосковський сел¤нин не знав, чи в наступному перед≥л≥
одержить ту саму д≥л¤нку земл≥, що маЇ. ќтже, не мав матер≥альноњ спонуки њњ
пол≥пшувати. ÷е призводило дедал≥ до менших урожањв (висок≥ врожањ в ”крањн≥
спричинював не лише родючий чорнозем, але й, б≥льшою м≥рою, приватна власн≥сть
на землю. ”крањнський сел¤нин дуже дбав, щоб його д≥ти успадкували невиснажену,
незасм≥чену бурТ¤нами землю.). ¬ державному ж бюджет≥ московськоњ ≥мпер≥њ
податки з р≥льництва та з р≥льничого промислу давали б≥льше грошей, н≥ж ус≥
≥нш≥ податки. «меншенн¤ врожањв Ц це зменшенн¤ державних прибутк≥в, недоб≥р у
державному бюджет≥, борги, занепад господарства, революц≥¤, розвал ≥мпер≥њ. ўоб
ур¤тувати њњ в≥д такоњ можливост≥, м≥н≥стр —. ¬≥тте запропонував 1904 р.
зам≥нити общинне волод≥нн¤ землею приватновласницьким. ј що община була св¤та
св¤тих кожного москвина, то н≥мець збувс¤ м≥н≥стерського кр≥сла. “а житт¤ не
зважало на московськ≥ св¤тощ≥, й ≥мпер≥¤ котилас¤ до господарчого ≥ пол≥тичного
упадку. ’оч-не-хоч, наступник —. ¬≥тте ѕ. —толип≥н законом в≥д 6 листопада 1906
р. дав сел¤нам право перебирати в≥д общини своњ частки у приватну власн≥сть.
“ой закон не примушував, лише давав сел¤нам право обирати общинний чи
приватновласницький спос≥б волод≥ти землею. ¬ ”крањн≥ в≥н н≥чого не зм≥нив, бо
тут сел¤ни давно мали землю фактично на приватновласницьк≥й засад≥, отож, лише
оф≥ц≥йно визнав фактичний, давно ≥снуючий стан. ћосковськ≥ ж сел¤ни не сп≥шили
виходити з общини, не сприйн¤вши дивного ≥ незрозум≥лого њм столип≥нського
закону. “ак ≥ лишилас¤ в ћосковщин≥ њхн¤ община дос≥ (перезвана на ДколхозУ).
ѕ. —толип≥н, мабуть, не розум≥в, що запроваджуючи
приватну власн≥сть у ћосковщин≥, в≥н ДосквернилУ московське безвласництво. ¬с≥
москвини попри р≥зницю пол≥тичних погл¤д≥в ≥ сусп≥льного стану Ц в≥д
соц≥ал≥ст≥в до монарх≥ст≥в, поставилис¤ вкрай ворожо до його земельноњ реформи.
≤ навпаки Ц вс¤ ”крањна њњ в≥тала. ¬ ”крањн≥ в≥тали нав≥ть ≥ т≥ москвини, що
народилис¤ ≥ виросли тут, бо живучи серед украњнц≥в, були значно культурн≥ш≥ за
своњх одноплеменник≥в з ћосковщини. “ому змогли зрозум≥ти користь з реформи.
ƒуховну ж, етичну њњ варт≥сть вони не в≥дчували. ћосквини вбили (з дозволу
цар¤) в 1910 р. —толип≥на, не давши йому часу розпочати реформу. ≤ прикметна
подробиц¤: вбив соц≥ал≥ст Ѕогров, що був на таЇмн≥й служб≥ у пол≥тичн≥й
жандармер≥њ.
—поконв≥чна община знищила у москвина ≥нстинкт власност≥
не лише на матер≥альн≥ ц≥нност≥, а й на духовн≥. ќбщинник не потребував
власного розуму, бо за нього думала община; не см≥в мати власного почину
(≥н≥ц≥ативи), бо тим руйнував би общину. “а общинник усе ж таки мав ¤кесь
р≥льниче знар¤дд¤ та худобу ≥ мусив сам думати, ¤к те знар¤дд¤ використати ≥
чим ту худобу нагодувати. олгосп зв≥льнив його ≥ в≥д ц≥Їњ потреби, ≥ москвини
радо прив≥тали 1917 р. усусп≥льненн¤ (колектив≥зац≥ю).
¬ ”крањн≥ ж ћосковщина знайшла в≥льного сел¤нина з його
споконв≥чною, непохитною приватновласницькою правосв≥дом≥стю, з його власним
особистим св≥тогл¤дом, з його вродженим почутт¤м власноњ г≥дност≥, з його
незнищимим прагненн¤м до вол≥, незалежност≥, з розвиненим почином
(≥н≥ц≥ативою). ”крањнський сел¤нин зустр≥в московську колгоспну ≥дею з такою
ненавистю, що ”крањна стих≥йно схопилас¤ за зброю ≥ гор≥ла к≥лька рок≥в у
заграв≥ сел¤нських повстань. ѕерел¤кана ћосковщина змушена була визнати, що:
Д—илою украњнц≥в не в≥зьмемоУ39, ≥ ¬. Ћен≥н наказав: ДЌе накидайте
силою колгосп≥в ≥ взагал≥ комун≥зму украњнц¤м доти, доки ми не зм≥цнимо свою
владу в ”крањн≥У. “ак вимушено повернули частково приватну власн≥сть ≥
особистий почин у форм≥ Ќ≈ѕу (Ќова ≈коном≥чна ѕол≥тика). ќтже, знову Ц ¤к ≥
перед 1917 роком Ц украњнська приватновласницька правосв≥дом≥сть перемогла
московське безвласництво. “а й тут бачимо ДпрогресУ московськоњ Ддемократ≥њУ.
ћосковська аристократ≥¤ побо¤лас¤ зломити силою украњнський спротив, а от
Ддемократ≥¤У, зм≥цнивши свою владу, знищила 1928 року Ќ≈ѕ ≥ вигубила м≥льйони
украњнц≥в.
ћосковщина почала закладати своњ тепер≥шн≥ радгоспи ще в
’≤’ стол≥тт≥. “од≥ ќлександр ≤ (1777Ц1825) наказав запровадити т. зв.
ДпосьолкиУ. ¬ них земл≥, худоба, будинки, реманент, знар¤дд¤ ≥ нав≥ть люди
належали держав≥. —ел¤ни працювали за приписами, складеними в ѕетербурз≥, ≥ п≥д
нагл¤дом старшин та п≥дстаршин. ¬се робилос¤ там лише за командою, ¤к у
в≥йську. Ћад був нап≥вв≥йськовий з суворою дисципл≥ною ≥ жорстокими карами. ¬
”крањн≥ з тих Дпосьолк≥вУ т≥кали. ѓх ловили ≥ прилюдно в≥шали на пострах ≥ншим.
ќлександр загрожував: Д“≥ посьолки будуть, хоч би довелос¤ встелити мерц¤ми
шл¤х в≥д ѕетербурга до „удоваУ. ÷ар встелював лише тис¤чами, а
Драбоче-кресть¤нска¤У влада —–—– встелила м≥льйонами мерц≥в ≥ не
сотнек≥лометровий шл¤х ќлександра, а тис¤чок≥лометровий в≥д арпат по —ахал≥н.
“ут виникаЇ ц≥каве питанн¤: чому московськ≥ монарх≥чн≥ соц≥ал≥сти не поширили
своњх радгосп≥в ’≤’ ст.на всю ”крањну, а Ддемократичн≥У поширили? Ѕо треба було
вигубити тис¤ч≥ й тис¤ч≥ украњнц≥в. Ќа це вони не в≥дважилис¤, бо тод≥ в ™вроп≥
ще живою ≥ д≥¤льною була традиц≥йна культура, заснована на христи¤нськ≥й етиц≥
≥ римському прав≥. “од≥ на кожне варварство ™вропа в≥дгукувалас¤, ≥ борц≥в за
христи¤нськ≥ ≥деали п≥дтримувала не лише морально, а й матер≥ально: гр≥шми,
дипломатично ≥ нав≥ть збройно. “ак ™вропа допомогла знищити рабство в јмериц≥,
√рец≥њ Ц визволити з турецькоњ невол≥ тощо. “ис¤ч≥ украњнських борц≥в, полеглих
у боротьб≥ за Ѕогом дане право бути Ћюдиною, а не худобою могло обурити
культурну ™вропу. ћосковщина ризикувала втратити ”крањну, а з нею ≥ мр≥њ про
пануванн¤ у св≥т≥. ¬она знала, що тод≥ були в ™вроп≥ державн≥ муж≥, ¤к≥
розум≥ли московську загрозу ™вроп≥ та њњ культур≥.
™вропа ж ’’ стол≥тт¤ вже ц≥лковито ≥накша. ўе н≥коли у
своњй ≥стор≥њ не падала вона духовно ≥ морально так низько. ™вропа знаЇ, що
д≥Їтьс¤ в тому г≥ршому за пекло —–—–. «наЇ, ≥ не лише мовчить, а й шукаЇ
московськоњ ласки. ћосковщина знала про такий духовний стан ™вропи ≥ тому була
ц≥лковито певна, що минетьс¤ њй безкарно вигубленн¤ м≥льйон≥в украњнц≥в. Ќе
помилилас¤. ўоб≥льше, по в≥йн≥ 1939Ц1945 рр. зах≥дний св≥т, н≥чим ≥ н≥ким не
примушений, з власноњ вол≥ подарував ћосковщин≥ нов≥ м≥льйони раб≥в. ћосковська
монарх≥чна держава була власником 35 % вс≥х кр≥пак≥в40.
—оц≥ал≥стична московська ≥мпер≥¤ —–—– Ї власником ус≥х 100 %.
“епер≥шнЇ удержавленн¤ промисловост≥, рабство роб≥тник≥в,
розстр≥л ≥нженер≥в за низьку ¤к≥сть ≥ к≥льк≥сть продукц≥њ ≥ т. п. було й за
ѕетра ≤41, ≥ за ћиколи ≤. ≤ за п≥зн≥ших цар≥в ус¤ уральська
промислов≥сть, майже вс¤ петербурзька ≥ чимало навколо ћоскви були розбудован≥
≥ д≥¤ли за державн≥ грош≥. „имало з них належали держав≥ й формально. ¬ ”крањн≥
тод≥ було к≥лька великих ≥ к≥лькадес¤т менших державних п≥дприЇмств, де
працювали державн≥ кр≥паки п≥д кер≥вництвом державних ур¤довц≥в42.
“очн≥с≥нько так само ≥ в —–—–. ¬ —–—–, бо ¬—я промислов≥сть Ц державна, ≥ ¬—≤
роб≥тники Ц державн≥ кр≥паки. ≤ не лише роб≥тники, а й ж≥нки та д≥ти.
”державленн¤ банк≥в почали не соц≥ал≥сти у ’’ ст., а
монарх≥сти у ’≤’ ст. ¬же тод≥ б≥льш≥сть банк≥в у ћосковськ≥й ≥мпер≥њ були
приватними лише оф≥ц≥йно, формально (назвою), а фактично були державн≥,
заснован≥ на державн≥ грош≥, одержували в≥д держави безповоротн≥ грошов≥
допомоги, управител≥в призначав ур¤д43.
“ак само ≥ вс≥ зал≥зниц≥ були фактично державн≥, хоч так
≥ не називалис¤. ƒержава платила 50Ц90 % кошт≥в побудови ≥ визначала оплату за
перевезенн¤ та доплачувала недобори44.
«Ћќƒ≤…—“¬ќ
¬важаючи право власност≥ за гр≥ховне, за неморальне, москвин
лог≥чно не вважав крад≥жку гр≥хом, а морально виправданою. ƒо цього, зрештою,
примусило його ≥ саме московське житт¤. як уже мовилос¤, стара ДпальУ не
родила, ≥ примара голоду спонукала москвина брати, н≥кого не питаючи, не св≥й
шмат земл≥ п≥д нову ДпалюУ. ÷¤ практика давала москвинов≥ моральне виправданн¤
(санкц≥ю) на захопленн¤ чужоњ власност≥. “ак з покол≥нн¤ в покол≥нн¤
виплекалис¤ у москвина св≥тогл¤д ≥ вдача ДвораУ (злод≥¤), граб≥жника, а дал≥ й
розб≥йника, харциз¤ки, загарбника (≥мпер≥ал≥ста). ÷¤ вдача та св≥тогл¤д панують
у житт≥ москвина: у приватному, у громадському, у культурному, у м≥жнародному.
Ќими прос¤кнута московськ≥ л≥тература, наука, мистецтво ≥ нав≥ть церква. ¬они
в≥ддзеркалюютьс¤ в московськ≥й народн≥й мудрост≥. Ќаприклад: Д„то вз¤то Ц то
св¤тоУ, Д— трудов праведных не наживешь палат каменныхУ ≥ т. п. ”крањнський
народ, навчений довгим життЇвим досв≥дом, створив безл≥ч приказок та см≥ховиськ
(анекдот≥в) про злод≥йство, брехню, шахрайство, ошуканство москвина.
рад≥жку громадських та державних (ДказьоннихУ) грошей
москвин нав≥ть не вважаЇ за крад≥жку. радуть ус≥: в≥д цар¤ (тепер диктатора)
до жебрака. ≤ вс≥ це знають. ≤ н≥хто не кине каменем у злод≥¤, бо ж кожний
Двозьмет, что плохо лежитУ. —притного злод≥¤, ¤кий безкарно багато накрав,
уважають за мудру людину, його шанують, йому заздр¤ть. «а атерини ≤≤ ур¤довц≥
крали 43 % державних грошей45. ¬ —–—– крадуть значно б≥льше. ¬с≥
чужинц≥, ¤к≥ мали нещаст¤ жити в ћосковщин≥ в≥д XVI до XX ст., св≥дчать про
неймов≥рне злод≥йство, крад≥жки, брехлив≥сть, ошуканство москвин≥в в≥д
м≥н≥стр≥в до вуличних д≥тей46. ќлександр ≤ казав: Д’то не бреше ≥ не
краде Ц той не москвинУ. Ќав≥ть ус≥ московськ≥ державно-нац≥ональн≥ клейноди Ц
краден≥. ” державному г≥мн≥ ДЅоже, цар¤ храниУ слова англ≥йського г≥мну в
переклад≥ ¬. ∆уковського, а музика Ц старовинна Ївропейська Дќ, —анктис≥моУ
композитора ¬. √ена, що њњ московський композитор ј. Ћьвов пристосував до
московського перекладу. ƒержавний герб Ц двоглавого орла Ц ћосковщина вкрала у
¬≥зант≥њ. Ѕарви нац≥онального прапора Ц у √олланд≥њ. Ќазву своЇњ ≥мпер≥њ
(нав≥ть ≥ народу) вкрала в ”крањни. Ќазву своЇњ столиц≥ (ћосква) Ц у ф≥нн≥в.
Ќав≥ть свою мову склала з запозичень у ф≥нн≥в, татар, украњнц≥в, н≥мц≥в,
француз≥в. Ќ≥¤к≥ найжорсток≥ш≥ кари, н≥¤кий найлют≥ший деспот не зможуть
знищити те злод≥йство, брехню, ошуканство. Ѕо плекане стол≥тт¤ми входить у
кров, стаЇ спадковим ≥ ст≥йким. “ак злод≥йство, брехн¤, ошуканство, волоцюзтво,
безвласництво, безбожництво, загарбництво стали нац≥ональними рисами москвина47.
ƒо 1917 р. московською ≥мпер≥Їю правили помосковщен≥
немосквини. ѓхн¤ кров вел≥ла њм стримувати москвина в≥д надто великого
ви¤вленн¤ своњх нац≥ональних рис. ѕо 1917 р. владу захопили вих≥дц≥ з народу Ц
питом≥ москвини. ¬они вже не мали жодного стриму ≥ ¤вно та в≥дверто проголосили
соц≥ал≥стичну безвласн≥ть ≥мперським законом. ÷¤ нац≥ональна Ддемократ≥¤У
ви¤вилас¤ найб≥льшим, найжорсток≥шим, найп≥дл≥шим деспотом, загарбником,
душогубом, розбишакою, злод≥Їм, ошуканцем, брехуном за вс≥х знаних у св≥тов≥й
≥стор≥њ.
¬ласн≥сть була визнана законом незаконною, отже, лог≥чно
кожний громад¤нин Дсоциалистического отечестваУ мав законне право в≥дбирати у
власник≥в њхнЇ добро. ј що власником усього добра в —–—– Ї держава, то
в≥дбирати ≥ в держави. “ак клич: Д’то не працюЇ Ц той не њстьУ обернувс¤ в —–—–
на Д’то не краде Ц той не њстьУ. Ћедве чи Ї в усьому —–—– бодай одна людина,
¤ка не дотримуЇтьс¤ цього закону. “ис¤ч≥ приклад≥в можна назбирати в часописах
—–—–, а вони друкують таке лише тод≥, коли ¤вище стаЇ загальним, надто
поширеним. ќтже, затаювати Ц це визнавати, що сам ур¤д тому потураЇ, бо ж ус≥
часописи —–—– видаЇ сам ур¤д. ћи згадаЇмо лише к≥лька задл¤ прикладу.
Д” соц≥ал≥стичному лад≥ —–—– нема н≥чого, що породжуЇ
злочинн≥сть. ¬ —–—– давно вже усунено т≥ сусп≥льн≥ причини, ¤к≥ робл¤ть
злочинн≥сть неминучим сусп≥льним ¤вищем кап≥тал≥стичних державУ,Ц пише48
найвищий обвинувач (генеральний прокурор) —–—– –уденко саме тод≥, коли ур¤д
—–—– оголосив смертну кару за крад≥жки, івалтуванн¤ ж≥нок, хабарництво ≥ т. п.
¬с≥ часописи —–—– нар≥кають, що злочини коњть переважно молодь. ј вона ж
народилас¤ по 1917 роц≥, отже, вихована ладом —–—–, у ¤кому нема н≥чого, що
породжуЇ злочинн≥сть.
”р¤д —–—– створив окрем≥ бригади з вТ¤зн≥в, ¤к≥ ночами Ц
п≥д нагл¤дом Ќ ¬ƒ Ц розкопували стар≥ могили, шукаючи золотих хрестик≥в,
персн≥в, зуб≥в у мерц≥в. ƒо такого джерела золота не доглупавс¤ ще жодний
злод≥й у св≥т≥, не те що ур¤д. „и ж не ДпрогресУ московськоњ Ддемократ≥њУ?
ѕоблизу будови великого металург≥йного комб≥нату в
«ах≥дному —иб≥ру виросло чимале м≥сто, прозване Д радигородУ. ј прозвано його
так, бо люди побудували його з крадених матер≥ал≥в. ≤ Ц самозрозум≥ло Ц крали
не сторож≥ чи служки, але м≥сцев≥ можновладц≥, вс≥л¤к≥ начальники49.
Д” иргизьк≥й –—– лише за пару рок≥в украдено вс≥л¤кого
державного майна на 30 м≥льйон≥в рубл≥в. —еред злод≥њв були так≥ висок≥ особи,
¤к, наприклад, голова –ади м≥н≥стр≥вУ50.
Ќав≥ть у столиц≥ ћоскв≥ висок≥ ур¤довц≥, начальники
Д—оюзглавмашуУ та управител≥ к≥лькох великих завод≥в створили таЇмне п≥дприЇмство,
що продало нелегально самих лише ткацьких верстат≥в 900. ому ж продало? “а ж
державним п≥дприЇмствам, де вони були управител¤ми. —амозрозум≥ло, продало за
ц≥нами, значно вищими, н≥ж оф≥ц≥йн≥. „ому ж управител≥ купували, переплачуючи?
Ѕо купити оф≥ц≥йно через ƒержплан забираЇ не м≥с¤ц≥, але роки часу. ј ≥мперська
влада вимагаЇ виконати план уже цього року. ј ¤к же виробиш без машин?51
ќтже, сама держава спонукуЇ себе ж (державу) красти,
шахраювати, дурити ≥... плювати на вс≥ ƒержплани. ƒо такого соц≥ал≥зму не
доглупалис¤ вс≥ св≥тов≥ соц≥ал≥сти разом. Д≤стинно русскийУ соц≥ал≥зм. ”весь
—–—– можна назвати Д радигосударствомУ.
